Така древня моя молода мова

Нещодавно на "Народній правді" були оприлюднені посилання на статті, що нібито доводять древність української мови. Дійсно, стосовно походження мов східнослов"янських народів далеко не все ясно та встановлено. Головною перешкодою була комуністична ідеологія, що проголошувала злиття трьох братніх, споріднених мов у найближчому майбутньому. Звісно, злиття мало йти у напрямку асиміляції російською мовою через проміжні стадії т.з. "соціолектів" – суржика для української мови та трасянки для білоруської мови.

Але не лише теорія злиття завдала шкоди встановленню наукової істини. У роки панування Сталіна, коли було припинено усі революційні рухи, що породила жовтнева революція, та іделогичне оформлення режиму було змінено у напрямку більшого успадкування від "старого режиму", знов було реабілітовано тези Російської імперії про російський народ, як великий, що керує малим та білим. Знов ретроспективно до історії Росії було приписано києворуський період. Але пануюча ідеологія, що проголошувала рівність народів серед рівних не могла просто так, без додаткових пояснень, проголосити первинність російської мови. Тоді й було висунуто тезу про три братніх мови, що мають єдиний виток – давньоруську мову, тобто мову Київської Русі, яка склалася як розвинена мова вже близько 11 сторіччя.

Вчених анітрохи не засмучували аналогії з романськими мовами. які мають спільне походження від вульгарної латини, але саме італійська є прямим нащадком латинської мови, її історичним продовженням до сучасності. Французька. іспанська, румунська та інші романські мови є спорідненими, але не прямим продовженням латини. Ніхто не хотів бачити аналогій зі східнослов"янськими мовами. Вони усі три є безперечно спорідненими, вони мають спільного предка, але українська є прямим продовженням давньоруської мови.

Причина, чому на цьому не акцентували уваги дуже проста та лежить на поверхні. Тут ми переходимо від мови до етносу та його історії. Італійці є прямими нащадками латинян. Як генетично, так і мовно. Попри завоювання та приток чужої крові вони збереглись та не було мовно асимільовані, як наприклад єгиптяни (копти) були повністю асимільовані арабами. Аналогічно і в Україні. Попри завоювання та певний вплив пришлої крові та культур подальший розвиток давньоруської мови та українського етносу не припинявся. Сучасна українська є результатом подальшого ходу тих процесів, що намітилися ще у давньоруський період... А українці є прямими нащадками народу стародавньої Русі. Але це вступає у протиріччя з офіційною московською версією історії. Навіть, краще сказати не історії, а державотворчого міфу. Російська свідомість не сприймає, що росіянин є відгалудженням стародавньої Русі, а не прямим нащадком. Цей державотворчий міф підхопив Сталін, продовжили наступні комуністичні керівники, а потім підхопили та довели майже до фашистської затятості сучасні "демократичні" лідери Росії.

Яка ж науково встановлена хронологія розвитку та витоків нашої мови? Тут можна говорити лише про приблизну датировку, бо більша частина розвитку мов проходила у безписьменний період. Є наукові методи реконструкції дописьменних мов, але все ж таки це реконструкції.

Єдина для санскриту та української мови індоєвропейська мова можливо почала розпадатись десь у сьомому тисячолітті до нашої ери. Праслав"янська мова відокремилась від можливих проміжних ступенів між праіндоєвропейською та праслов"янської приблизно у 1-му тисячолітті до нашої ери. Давньоруська мова сформувалась між 7 та 11 сторіччями нашої ери та існувала більш-менш єдиною до кінця 13 сторіччя. Власне це і є давньоруською фазою української мови. Потім іде староукраїнський період з 14-го до 18-го сторіччя (умовно до "Енеїди" Котляревького). Потім починається сучасна українська мова.

Стосовно санскріта. Це найдревніша мова індо-іранських мов (хінді, урду, панджабі, та ін.). Ті мови походять від санскрита як французська від латини, чи білорускька від давньоруської. Найдревніші пам"ятки санскріту (ведичного періоду) відносяться до середени другого тисячоліття до н.е. Десь між 4-м та 6-м сторіччями нашої ери почалось формування індо-арійських мов. Тобто санскрит перестав існувати як розмовна мова до того, як сформувалася українська. Чи коректно порінювати безпосередньо українську мову та санскрит? Ні, не коректно. Треба брати синхронні за часом походження мови. Треба реконструювати праслов"янську мову, що існувала на момент якщо не початку санскриту, то хоча б його розвиненої фази. Як я писав вище праслав"янська мова почала окреме існування десь у першому тисячелітті до н.е. Тобто її реконструкцію треба і порівнювати з санскритом. А якщо брати реально зафіксовані мови, то найдревнішою письменною мовою слов"ян є старослов"янська. Тому її дуже часто наводять у порівнювальних таблицях.

Звісно, багато слів сучасної української мови фонетично схожі зі спорідненими індоєвропейськими мовами. У тому числі і з санскритом. Але щоб відокремити випадкові співпадіння, треба завжди вивчати більш древні стадії мови.А співпадіння бувають вражаючі. Наприклад, латинська ira (гнівна) немає жодного стосунку до ім"я Іра, а dura (сувора) до слова "дура". А hiems (буревій) насправді є спорідненим словом з нашим словом "зима".

Повернемось до наукового вивчення української мови. Навіть у радянські часи були вчені, що не зрадили українському народові та наскільки було можливо стверджували історичну. наукову правду. Хоч і для вузького кола людей. Навожу нижче інтерв"ю з укладачем "Словника староукраїнської мови". Оригінал тут:



Мені пощастило отримати цей словник ще у застійні часи. У моєму рідному російськомовному місті два томи цього словника давали у "нагрузку" до якогось іншого видання. Мабуть, до словника Даля. Жахливо, але скоріш за все більшість примірників пішли до пунктів збору макулатури. На щастя, мої батьки – типові зросійщені інтелігенти – не могли викинути до смітнику Книгу. Тим більш, вони поважали мовознавчі інтереси свого сина.

Завантажити цей словник можна тут:



Раджу прочитати передмову до нього. Якщо викинути необхідні за тих часів цитати з т.з. класиків марксизму-ленінізму та повторення міфу о трьох братніх мовах, то у передмові розкрита справжня науково методологія вивчення староукраїнської мови. З одним виправленням: починати її вивчення треба було з 11 сторіччя. А чому це не було можливо читайте нижче.

І зверніть увагу, староукраїнська мова була мовою документообігу та юриспруденції у Модавському князівстві. Не споріднена латина, не релігійна старослов"янська, староукраїнська. яку тоді називали "західноруською". Староукраїнська була мовою канцелярії самого Стефана чел Маре – найвидатнішого з молдавських господарів, завдяки якому. мабуть, Молдова зберіглась до наших часів. Це було визнання розвитку нашої мови. На жаль, відомі історичні події наступних сторіч перервали процес розповсюдження впливовості та міжнародного визнання нашої мови.

----------------------------------------------------------------

Про словники староукраїнської мови.

Тарас МарусикКиїв, 13 січня 2005 – Гість сьогоднішньої рубрики "А мова – як море!" – кандидат філологічних наук, провідний науковий співробітник відділу української мови Інституту українознавства імени Крип'якевича Національної академії наук Дмитро Гринчишин. Саме тут, у Львові, зосереджене дослідження історичного словникарства.

Відділ, в якому працює мій співрозмовник понад 30 років, збиралися закрити. Вчених, які вважали, що українська писемна мова починає свій відлік щонайменше з 11-го століття, звинувачували в націоналізмі. Відділ тоді вдалося відстояти, а науковцям дозволили займатися словником староукраїнської мови, починаючи з 14 століття.

В той самий час Інститут російської мови НАН СРСР працював над укладанням словника російської мови 11-18 століть. Таким чином в Радянському Союзі офіційно вважали, що російська мова століття на три давніша за українську.

Цікаво, що російський мовознавець Олексій Шахматов свого часу ввів штучну назву "дрєвнєрусскій язик". Українські мовознавці навіть у ті часи намагалися не користуватися цим придуманим терміном, і вживали два інші як синоніми: "мова києворуського періоду" або "староукраїнська мова". Власне, останній термін використали львівські мовознавці у своєму двотомному словнику 14-15 століть.

Дмитро Гринчишин сказав, що колектив, який він очолював, мав у планах укладати словник староукраїнської мови 11-18 століть.

Дмитро Гринчишин

Отже, ми хотіли це зробити, але нам не дозволяли навіть укладати словника 14-18 ст. Але оскільки всі слов'янські народи вже працювали над цим словником, то щоб ми не пасли задніх, академія наук та Інститут мовознавства погодилися, щоб ми укладали такий словник. І ми почали не з 11 століття, а з 14 століття.

Тарас Марусик

Цей словник, який побачив світ у 1977 році, мав дуже гарну пресу. Вийшло понад 20 наукових рецензій.

Дмитро Гринчишин

Ми зібрали 930 пам'яток до цього словника, розписали їх суцільно. І на основі цього суцільного розписування ми змогли запровадити ті дані. Це означає, що при кожному слові ми подаємо кількість фіксацій цього слова в наших пам'ятках.

Тарас Марусик

Цю фундаментальну працю висунули на здобуття державної премії, однак потім у компартійних верхах вирішили, що наукові дослідження з української мови не заслуговують на такі премії. Тому була створена нова премія НАН України імени Івана Франка, і першим лауреатом її став колектив львівських науковців на чолі з Дмитром Гринчишином.

Зараз відділ української мови Інституту українознавства імени Крип'якевича Національної академії наук у Львові працює над словником української мови 16-го – першої половини 17-го століть. Невдовзі вийде 11 випуск, а всього буде понад тридцять.

До словника 11-го століття досі в Україні ще ніхто не приступив. Бракує людей. Добре, щоб керівництво Національної академії наук України знайшло можливість профінансувати бодай 1-2 науковців, щоб не складалося враження, що українська НАН досі оглядається на Москву.

До речі, автор книжки "Хронологія мовних подій в Україні (зовнішня історія української мови) " Віктор Кубайчук навів слова західного вченого Кінана про історичний словник російської мови 11-18 століть.

Віктор Кубайчук

Кінан провів аналіз цього словника і засвідчив дві речі. Перше, що словник російської мови включає абсолютно чітко відомі українські і білоруські джерела, які визнають українськими і білоруськими самі російські мовознавці.

І друге, що перелік слів в зазначених джерелах не співпадає з тими словами, які є в словнику. З цих переліків викинуті слова, які схожі на українські сучасні слова, українські за побудовою. І тому Кінан каже про те, що цей словник є небезпечним для користування історика.