Чи так вже потрібні зміни у правопису?

Переважна більшість громадян України середнього віку вивчали Українську мову у школі за СРСР. Чи доречно зараз, коли багато російськомовних громадян тількі – но почали переходити з Російської на Українську мову, робити різкі зміни у граматиці та правопису?

Майже усі ми, громадяни України середнього віку – отримали виховання ще за радянської доби. Дякуючи Богові, ця епоха вже у минулому, та, сподіваюся, не повернеться ніколи. Але усе ж таки, у ті часи навіть у школах УРСР з основною Російською мовою навчання, були предмети – Українська мова та Українська література, та були вони обов'язковими – звісно, тим, хто дуже – дуже хотів "не вивчати" ці предмети, мали таку можливість – але для того потрібні були дуже вагомі обставини, та ухилитися було вкрай важко. Тому, люди, які вчилися тоді, зазвичай Українську мову знають – вони її лише "забули" внаслідок того, що у побуті вона (принаймні у містах, окрім Західної України) майже не використовувалася.

Але минув час, Україна стала незалежною державою, та Українська мова, природно, стала державною в Україні. Багато людей почали усвідомлювати, що у незалежній Україні потрібно знати та користуватися Українською, що без знання Української навіть на роботі – важко. Тому вони зробили над собою зусилля, врешті – решт здійснили перехід від використання Російської мови до Української. На мою думку – "труднощі" у людей були в основному "психологічного" характеру, вони не вчили Українську "з нуля" – вони лише пригадали ті знання, які колись отримали у школі. Моя особиста повага й шана таким людям – я сам, колись російськомовний з родини, де навіть батьки вже майже не розмовляли Українською, пройшов цей шлях, та дуже пишаюся тим!

Але от, згодом усе більше стало з'являтися публікацій, що, мовляв, Українська мова, яка вивчалася у радянських школах, має "не таку" граматику, що потрібні докорінні зміни у правопису багатьох слів, що багато слів "є запозиченими з інших мов", та потрібно замінити ці слова на українські, близькі за значенням, тощо. Одразу хочу зазначити, що багато з тих зауважень я сам вважаю дуже логічними, але...

Як відомо, навички людини формуються у дитинстві та молодості, для людей середнього віку – кому зараз приблизно від 35 до 50 років – "перевчатися заново" вкрай важко. У буремні дев'яності людям було не до мови – як би вижити самим та якось прогодувати власну родину. Тому масово повертатися до Української люди почали не так давно. Ці люди зробили над собою зусилля – вони почали користуватися Українською мовою замість Російської, до якої звикли, якою не одне десятиріччя вони користувалися у побуті та у громадському житті, на роботі. Вони замість того, щоб залишатися "російськомовними" стають "україномовними" – та це ж чудово! Та навіщо створювати цим людям нові труднощі, якщо вони вже "змінили себе" – стали чи стають україномовними? Більш за те, деякі люди, які вже користуються Українською, сприймають деякі (не усі, лише деякі!) подібні публікації як образливі для себе – бо вони вважають, що їх, людей, які поважають Україну, користуються державною мовою, а також мають неабиякий життєвий досвід, мають гарну освіту, сплачують податки та виховують дітей – вважають хіба чи не "малописьменними", бо вони "не дуже вірно говорять чи пишуть", хоча вони мали у шкільному атестату 5 балів з Української. Це не вигадка, я чув цю думку від багатьох людей.

Чи буде це сприяти подальшій українізації, поверненню російськомовних Українців до власного коріння? У мене особисто виникають дуже великі сумніви щодо цього...

Та що можуть подумати ті люди, які добре ставляться до держави, поважають державну мову, але ще вагаються – переходити на Українську, чи ні (а таких у містах досить багато, бо середовище, нажаль, поки що більш російськомовне, ніж україномовне) – якщо бачать, що вже україномовні люди ображаються одне на одного у питаннях мови, на не можуть здобути згоди між собою? Чи буде це сприяти їхньому переходу з Російської до Української мови?

Та й врешті – решт, хіба та мова, яку вивчали у школах за СРСР – не є Українською? А яка ж це мова тоді? Хіба ті, що використовують її, порушують закони щодо державної мови?

Ще раз наголошую – я особисто вважаю, що мова – це як живий організм, який розвивається та буде розвиватися, зміни потрібні, але зміні обережні та поступові, щоб не створювати дискомфорту для громадян, які насамперед з власної кишені, сплачуючи податки, фінансують ці реформи. Та боронь Боже комусь, хоча б з краплею зверхності ставитися до людей, які вже лише одним тим, що перейшли або починають переходити на Українську, хоча усе життя користувалися Російською, роблять великий крок до майбутнього нашої держави – України. Давайте шанувати одне одного, та підтримувати тих, хто тільки починає робити кроки до вивчення нашої чудової Української мови!