"Что" чи "што"?

Як писати вирази російською мовою в українському тексті? Чи треба зберігати написання мови-джерела? Чи може переписати фонетично українським алфавітом? Спробуємо розібратись з цією проблемою,

У більшості мов, що використовують писемність на основі латинської абетки, існує правило, що іноземні назви, власні імена, реалії не транслітеруються, а зберігають написання мовою оригіналу. Поважні видання навіть зберігають діакритичні знаки. Диктори радіо та ТБ, що казати про пересічних читачів, мають великі труднощі у читанні таких імен. Але з іншого боку така практика сприяє підвищенню культурного рівня та взагалі у сухому залишку поступово зменшує між культурні бар"єри, бо грамотне населення поступово звикає до іноземних реалій і таким чином складається єдиний культурний простір.

Новачки у англійській мові часто читають Chopin як Чопін чи Холін, бо треба знатися трошки на французькій орфографії, щоб здогадатись, що йдеться про Шопена. А прізвище угорсько композитора Ліста звичайно пишеться як Liszt, бо в угорській мові s – це "ш", sz – "с". У польській навпаки, sz це "ш", тoму зустрівши у тексті ім'я Bartosz читач має читати його як Бартош.

У далекі 80-ті роки, коли я навчався у спеціалізованій на англійській мові школі, вчителька дала нам прочитати декілька абзаців з Агати Кристі. Пам"ятаю, як ніхто не зміг з першого разу впізнати, що Poirot – це прізвище відомого персонажа Пуаро у французькій орфографії.

Для деяких мов, що користуються іншими системами письма існують міжнародні стандарти. Так званий піньінь є стандартом для китайської мови, затвердженим ООН. У багатьох країнах Заходу, а також на Тайвані, у Гонконгу та Макао все ще часто ЗМІ користуються застарілою практичною транскріпцією Уейда-Джайлза (Wade-Giles transliteration). Для японської мови існує транскрипція під назвою ромадзі. Професіонали ТБ та радіо знаються на таких стандартах та складають довідники для дикторів та журналістів. Без допомоги європеєць не здогадається, що Renmin Ribao треба читати "Женьмінь Жибао", Deng Xiaoping – "Ден Сяопін". Часто можна бачити як аматори-перекладачі літератури та фільмів Китаю та Японії через посередництво англійської мови перекручують імена на своє розуміння та потім ми читаємо про царицю Си Ксі замість Ци Сі. Я вже не кажу, що вже всі звикли до перетворення Міцубісі на Міцубіші. За логікою тоді вже треба було змінити дзю-до да джю-до.

Практика зберігання оригінального написання є не лише в мовах, що користуються латинськоє абеткою. Перси, що користуються писемністю на основі арабської також переважно зберігають оригінальне написання арабських слів та реалій. Для цього в їхній абетці зберігаються багато "зайвих" літер, що у арабській означають окремі звуки, а у перській вимовляються як перський звук, що найближче схожий з арабським.

Така ж практика існує між мовами, що користуються чи користувались китайськими ієрогліфами. Якщо в'єтнамець вже давно пише своє ім'я латинськими буквами, то у китайському часописі його ім."я буде написано "старими" китайсько-в'єтнамськими ієрогліфами. Звісно без допомоги спеціальних довідників не обійтись.

У слов"янських мовах ніколи не існувало практики збереження оригінального написання слів, що походять з мов, що користуються кирилічним алфавітом. Тому життя наших читачів та дикторів легше за їхніх товаришів у "латинських", "арабських" чи "ієрогліфічних" мовних культурах. Чи є це перевагою? Не знаю. Я б хотів, щоб російське слово зберігало своє написання в українській мові, як українське – в російській. Це ж стосується білоруської, болгарської, сербської, македонської мов. Ба більше, навіть таких мов як татарська чи монгольська. Це потребує знання багатьох "зайвих" літер та додаткових годин у школі, щоб навчити дітей як приблизно читати ці літери своєю мовою.

Але так на мій власний смак. Мовознавці "кирилічних" країн, інститути їхніх мов, граматисти та педагоги вважають інакше. Тому я не буду зберігати оригінальне написання російських слів, назв та реалій в українському тексті, поки це не стане нормою української мови. І на таку норму я погоджусь лише в обмін на таку ж норму у російській мові.

"А пака што буду пісать ф украінскам тєксті рускіє слава как слишу"