"Що" чи "шо"?

В статті йдеться про переклад російською мовою досить скандальної книжки авторки українського походження Марини Левицької "Коротка історія тракторів українською" (Marina Lewycka. A Short History of Tractors in Ukrainian). Автор статті робить лінгвістичний аналіз того, як перекладач з Харкова Валерій Нугатов спотворює українську мову, намагаючись транслітерувати окремі українські слова російськими буквами. Виглядає це досить огидно.
Валерію Нугатову за переклад великий мінус, а автору за лінгвістичний аналіз +

Для них це практично стандарт.
Мені навіть із їхньої пристойної літератури важко згадати випадок, коли б мова українця не була якось дико спотворена.
Саме спотворена і саме дико, без жодного зв'язку з відмінностями вимови якихось звукосполучень чи ще чимось об'єктивно існуючим.
Мабуть це пов'язано з їхньою "теорією" про українську, як про "іспорчєний рускій".
Який тому можна для свого читача "моделювати" просто смішно переінакшуючи російські слова.
Дикість.

Я знайшов один випадок. Не сам, у одній літературознавчій статті прочитав. За тиждень напишу про це. Раніше скоріш за все часу не матиму.

Як я вже колись казала, дуже люблю освітчених людей.)

Не виходить поки що дискусії. Бо нема про що сперечатись. Погано так писати, не треба так писати – оце й все, що можна з цього приводу сказати. І ніхто не заперечить, навіть наші російські друзі.

Писати можна й по-іншому. Чесно кажучи, мені навіть краще, якщо мовою оригіналу. І не лише на російській мові. Якось російсько-американський індоєвропеїст Вячеслав Іванов написав: "Я не поліглот, але читаю на сотні мов". Мені до Іванова ще далеко, але я, як і він, не поліглот та півтора десятки мов, якими я хоча б щось можу прочитати зі словником, набереться. Тобто мені іншомовні вкраплення – це лише приємна прикраса тексту. А от як бути тим, хто мовами не цікавляться? Чи будемо ми читати книжку, яка буде пересичена математичними формулами? Мабуть, це буде не дуже приємна читанка. А від інших будемо вимагати знання, котре нам ближче? Це і є снобізм.

Ekain:
Я, наприклад, не буду читати книжку з перекрученим і спотвореним українським або російським текстом. Або це буде для мене не дуже приємна читанка.

Ekain:
Якщо вже так хочеться відтворювати на письмі звуковий ряд російської мови, треба згадати, що там дуже багато редукованих звуків. Чітко вимовляється тільки та голосна, що під наголосом, а решта голосних в тій чи іншій мірі редуковані. То ж як їх позначати? Ось, наприклад, Стрілець на сусідній гілці написав:
а насправді це ближче до

, але все рівно не так воно звучить.

Пророблений неабиякий шмат роботи. Якісно пророблений. А сперечатися дійсно нема про що. Автору "+".

Все описанное не что иное, как жуткий непрофессионализм, вперемешку с равнодушием, презрением, приправленным "великорусской" спесью. Люди, кричащие на каждом углу (когда выгодно) о братстве наших народов, на самом деле в большинстве своем не признают ни Украину, ни украинцев, ни, тем более, их язык полноценными. И я склоняюсь к мысли, что описываемый перевод вполне осознанно имеет плохо скрываемые шовинистические цели.
См. далее...

Продолжение...
Я несколько дней, как из Москвы, и недавно довелось мне увидеть фрагмент фильма "Телохранитель" на канале "Россия". Дело якобы происходит в Харькове (какая-никакая, а все ж Украина), все диалоги по-русски, но в конце некий персонаж как бы из местных вместо "Поспішати непотрібно" молвит: "Торопытся нэ трэба". Они считают, что достаточно в русских словах заменить "и" на "ы", "е" на "э" – и это уже украинский. Так вот, я думаю, это не от неграмотности. В Москве полно украинцев и сказать-то по-украински требовалось всего два слова – не Бог весть что. Это, увы, та самая великодержавная спесь, что бы мне ни говорили певцы "Великой России".