Ціна життя

Ну звичайно, життя безцінне.
Тут трохи про інше.

Це ж елементарно, Ватсоне! – любив говорити незабутній Шерлок Холмс. Це зовсім не означало, що все в житті просте і легке для розуміння. Це означало, що при наявності уважності й логіки можна знайти потрібні факти, побудувати логічний ланцюжок і зробити конкретні висновки для конкретного питання.

От, наприклад, у Києві у свій час Брест-Литовський проспект розгородили вздовж розділяючим бар'єром. Він не дає автомобілям виїжджати на зустрічну смугу і сильно зменшує бажання пішоходів переходити проспект по верху, а не по підземних переходах. Результат – різко зменшилася кількість жертв на проспекті. У той час це ще було новинкою, а тому у пресі наводилися цифри – скільки мільйонів потратили на бар'єри і на скільки жертв стало менше. Зараз уже точно не пам'ятаю ті цифри, але пам'ятаю, що коли я прикинув, скільки можуть прослужити ті бар'єри, а потім розділив їх вартість на кількість життів, які "зекономляться" за ті роки, то вийшло, що на одне життя припало менше десяти тисяч. Явно невелика вийшла ціна людського життя на проспекті.

Не тільки там, а й у інших місцях наше життя має більші чи менші шанси обірватися достроково. Може вибухнути або отруїти нас газ, можемо згоріти у пожежі, може обвалитися наш будинок, обірватися ліфт, можемо банально впасти, вдаритися головою, може впасти на ту голову крижана бурулька або й весь балкон. Само собою – транспорт дає купу шансів. Безліч варіантів нещасних випадків на наших роботах. Можна купити і з'їсти щось отруйне або заразне. Можна просто захворіти так, що передчасно помреш. І т.д., і т.п.

І скрізь ці наші шанси сильно залежать від того, скільки і як тратиться грошей на протидію. Можна якось звести суму шансів і суму тих грошей. Потім поділити одну цифру на іншу і дістати результат.

Якщо назвати його "ціна життя", то будуть протести, що людське життя безцінне. Категорично згоден і пропоную інший термін – ціна смерті, скорочено – ЦІС.

Висновок. Будь-яке марнування великих сум грошей означає знищення людей. Якщо, наприклад, цифра вийде сто тисяч (боюся, що для України це зараз аж дуже оптимістично!) і на щось буде змарновано із бюджету сто мільйонів, то можна ні секунди не сумніватися, що біля тисячі трупів неодмінно додасться.

Тут ідеться в першу чергу про марнування, тобто про витрати, які не дали взамін нічого корисного. А є ще одне. В різних галузях нашої діяльності і, відповідно, різних статтях витрат буде різна ЦІС. Ех, тут би вченим покопатись та порозраховувати! Щоб знати хоч трошки певні цифри! Було б ясно, що не варто економити там, де ЦІС мала і забагато вкладати туди, де вона велика. Тоді може було би легше відійти від фарсової тепер картинки "Верховна Рада приймає бюджет".

А поки що можна мати якусь певність лише по речах типу розгородженого проспекту або приведеної в порядок шахти. А про інше – лише висловлювати свої переконання. Я, наприклад, переконаний, що найменша ЦІС у системі виховання. Там мабуть і тисячі не набереться. Оскільки майже всі наші нещастя мають у основі нашу неправильну поведінку. І всі ті в сумі гігантські витрати на протидію були б непотрібні, якби ми правильно поводились. Тобто, якби були достатньо виховані. Виховання – поняття вельми широке. Тут сім'я, дитсадок, школа, вулиця, все оточення, його облаштованість, краса, яка має врятувати світ. Згадуючи про красу, я з огидою згадую про великий шум, який був у свій час піднятий навколо затрат на оновлення Хрещатика. Примітивне середовище виховує примітивних людей, а це дає незрівняно більше смертей, ніж від витрат на те оновлення. Ось така логіка, це ж елементарно, Ватсоне!

З цієї точки зору можна оцінити ще одну відому річ. У свій час "великі гуманісти" підняли великий шум стосовно смертної кари. Дайош взамін довічне ув'язнення! Бо це гуманно. Дали. Потратили немало мільйонів на облаштування тюрем і утримання Онопрієнків. А оскільки ЦІС таки є, то це означає, що за цю "гуманність" стосовно вбивць суспільство заплатить смертями якихось інших людей. "Гуманісти" говорять, що не можна вбивати і тому, що можливі судові помилки. Можливі, ще й як можливі. Але ж ті люди, які загинуть взамін убивць через ЦІС, загинуть взагалі без суду і слідства! Мабуть для "гуманістів" це краще.

Ну звичайно, це простіше, можна не думати. Але ж, подумавши, можна знайти і цілком раціональний, і придатний для спокою душі вибір. Якщо по ЦІС загине більше людей, ніж може бути страт невинних внаслідок судової помилки – смертна кара має бути. Якщо навпаки – ні. Суспільству треба мінімум невинно загиблих – чи є хтось проти? Це ж елементарно Ватсоне!

З огляду на цю очевидність пригадую, що колись у пресі повідомлялося, що суд над Онопрієнком обійдеться казні більше, ніж у сто тисяч. Якщо ЦІС у нас менша, а це скоріше так, то це означає, що на додачу до вже вбитих ним самим, "гуманісти" додали і своїх.

ЦІС нагадує нам про його величність Закон збереження. Ніщо не з'являється з нічого і не зникає безслідно. Скільки в одному місці додалося – рівно стільки ж у іншому стане менше. Тратить суспільство на щось одне – автоматично не тратить на щось інше. Причому ж у всьому буде якась своя ЦІС. І для всіх варіантів розподілу благ будуть свої варіанти людських втрат – життів, здоров'я, настроїв.

Ясно, що суспільство мало би добиватися якогось оптимуму. І тому воно мусить задавати собі питання – на що краще тратити свої ресурси, щоб його добитися. А також питання – якого саме оптимуму воно має намір добиватися. А заодно й наважитися подумати, про пріоритети. Адже якщо суспільство не займеться пріоритетами свідомо, то вони неминуче встановляться самі, стихійно. А при стихійності вони можуть бути не просто неоптимальними – вони легко можуть бути абсолютно цинічними.

Якщо у нас величезний розрив між багатими й бідними, якщо наші нувориші тратять бешені суми на предмети розкоші, то ясно. що у суспільства стихійно встановився саме такий пріоритет – забаганок багатих. І, відповідно, принесення в жертву бідних. Принесення в жертву і в абсолютно прямому смислі. Через ЦІС. Ви прикиньте ті бешені суми, загнані у всяку розкіш, поділіть їх на якісь скромні тисячі ЦІС і уявіть число. Нулів у тому числі буде достатньо.

Чи оптимально це, навіть якщо це повністю ліберально й риночно? Сумніваюсь.

Так може визначити й назвати інші пріоритети і пошукати способи їх впровадження?

А то ж можна і справжньої, кривавої, революції дочекатися.