Five Myths About Ukraine

Перекладу, дякую, не треба – воно все дійсно таке заїжджене, що навіть моєї, теє то як його, неідеальної англійської вистачає.
А Ви краще не могли би поділитись, про кого йдеться? Я, на жаль, радіо ВВС не слухаю. Щось мені підказує, що то був не Андрухович.

Хороший узагальнюючий матеріал. Якщо його перекладати, то – на російську. На Заході ці питання або нікого не цікавлять, або люди мають достатньо розуму, щоб самим знайти подібні відповіді. +

Олена, це був один такий собі пан Курков. Він прекрасно розмовляє англійською, але показався мені абсолютно пост-радянською людиною. Не совком можливо, але... він не україноцентричний це факт. А ще ніфіга не розбирається в українському суспільстві хоче рветься про нього говорити.

Самійло, грамотні росіяни прочитають і англійською, а неграмотні мене не цікавлять:-) Українці ж мене цікавлять такі як є, всі.

Олена Олійник:
Дійсно, навіть з моїм дещо призабутим знанням англійської – зрозуміло без проблем. Здається десь колись навіть читав щось подібне... Дежавю?

Leon, ні, це я щойно наваяв з нуля.

Станіслав:
Ім"я Андрія Куркова мені відоме, і він дійсно є популярним. Не читала, брехати не буду – я останніми роками російськомовного практично не читаю. Не принцип, але вважаю, що за умов жорсткого самообмежування в часі на читання не можу витрачатися на мову, від якої вхе взяла все, що могла. До того ж, хоча на мій смак вирізняти варто не жанр від жанру, а інше, детективи полюбляю не дуже. Але моє про Куркова смутне уявлення є позитивном. Ось наприклад ніби непогане інтерв"ю знайшла на ZIK. Не без кумедності, щоправда: "Інтерес до української літератури зріс у всіх країнах. Минулого року тільки у Польщі вийшло сім моїх книжок"

Олена
Я не можу в чомусь звинуватити пана Куркова, крім того, що письменник міг би бути більш... соціально просунутим. Якщо письменник говорить тими самими словами, що і бабці у подвірї, словами штампами з ТБ це якось неправильно. Тим більше людина настільки добре володіє англійською мовою... Міг би англійське щось почитати про Україну, чи що:-) Там все набагато спокійніше. Журналістка його перепитує: "Ви дійсно думаєте, що Україна не говтова вступити в ЄС?..." Тобто вона європейська журналістка з провідного медіа каналу не впевнена, а от письменник який дивиться очевидно російське ТБ переважно впевннеий. Неправильно це якось. Тому я і написав це.

Я читав декалька книжок Куркова. Не пам"ятаю ні назви, ні детективний зміст. А що запало в пам"ять: дія відбувається в Києві, герой багато ходить містом пішки: по Великій Житомирській, по Подолу, по Хрещатику, звісна річ. Київ описаний дуже гарно!

Афигеть – золотарной бабище нужна не ихвормация, а чтение на мове. Нуно срошно матры на мову перэкласты и нэхай гудуть. гы-гы-гы.

За статью +.
За """"Українці ж мене цікавлять такі як є, всі.""" 10 +!
Дякую.

Дурню, вже свої є. Але я не скажу де, хочеш – шукай сам.

Володимир Павлович:

То сэ ты гудыш в сартырных трубах.

Тю, я думав ти в інтернеті шукатимеш.