Бо ж...
"Стало зрозумілим, що далі так жити згодні не усі.
Переважна більшість виборців та населення зокрема, десь так 97 з половиною відсотків, досить обґрунтовано вважає, що настав час суттєвих перемін у розподілі суспільних надбань. Так з тим треба щось робити. Негайно й остаточно треба встановити мінімальний прожитковий себто життєвий рівень кожного українця, а не тільки зятя колишнього президента, на рівні припустимо середньостатистичного мешканця Норвегії. Треба змінити податковий кодекс, внести зміни до основного закону, невідкладні трансформації чекають і на ряд підзаконних актів Щось треба робити, щоб сталися зміни на краще. Може назви вулиць поміняти. Або ж номери маршрутів автобусів. Бо поки виборці розбиратимуться у нововведеннях, прийде строк нових позачергових виборів, а там можна буде й повернути старі назви провулкам та зупинкам.
Першочергове завдання для усієї владної вертикалі – донести до нації важливу інформацію – що на кожного норвежця припадає 28000 Єврів щомісяця. Такий оце в них середній рівень життя. В нас справи також мають позитивну динаміку: якщо вдасться всіх поголовно зробити держслужбовцями першого рангу, то ми досягнемо середнього по Європі рівня оплати праці. Бо треба щось робити демократичній європейській державі, щоб з Бангладеш нам перестали надсилати гуманітарну допомогу: рисове борошно, сушені фініки та телевізори, що вже були у користуванні."...
