Мова та язык суттєво впливають на розмір зарплатні

Цікаво. Отже, нараховано 6 етно-лінгвістичних груп.
А де ділася ще одна група – двомовні українці? Які вільно володіють обома мовами і не комплексують з мовного питання? Невже їх ще менше, ніж україномовних росіян?

Никита:
Двомовні українці – це ті, хто використовує українську для хатнього вжитку?
Ще б згадали три- й чотиримовних українців...

Еге ж. І переходять на російську при першому ж її звуку навіть у своїй хаті. Таке от "не комплексують".

Причина елементарна – як були при проголошенні незалежності всі ключові пости в руках НЕУКРАЇНЦІВ – так і залишились. Іде тільки надзвичайно повільне "дифузійне" проникнення на ті пости українців.

Максим Побарабанів:
Ті, які вільно спілкуються українською і російською мовами. Які шанують українську мову, читають і пишуть по-українськи. І переходять на російську тоді, коли вважають це за потрібне.
Яким для того, щоб любити Україну і відчувати себе українцем, не потрібно забувати російську мову.
Невже Ви відмовляєте таким людям в праві на існування??

Никита:
нікому ні в чому я не відмовляю.
є двомовні люди – то й добре.
просто думати двома мовами – це нонсенс.
а культ двомовності – це каліч радянської мовної політики.
треба розвивати українську мову. поважати права російськомовних. але й одночасно треба казати прямо, що в силу лінгвістичних та історичних особливостей, а зараз – й особливостей економічних, пропаганда двомовності – це прихована русифікація.

Максим Побарабанів:
А ось я, наприклад, думаю тією мовою, якою в поточний момент пишу чи розмовляю. Українською, російською або французською.
Вивчити мову – це і є почати нею думати. Поки ти подумки перекладаєш, мови ти не знаєш.

Якщо пропаганда двомовності – це прихована русифікація, то пропаганда для українців ОДНОМОВНОСТІ це штучне обмеження і збіднення.
Недаремно так і кажуть: бідний, але гордий. Чому бідний? Бо дурний!

Никита, сказано же: "саме мова, яку респондент називає своєю першою мовою". Т.е. берут анкету (форма 1-Ф или как-то так), в анкете есть вопрос: "каким языком владеете", и если двуязычный украинец написал "украинский, русский" – его записали в украиноязычные; если "русский, украинский" – записали в русскоязычные. Оттуда же взяли и национальность – а как ещё различить русскоязычного украинца от русского. Вот и получили такой результат (если приписками не занимались, неугодные анкеты не отбрасывали и всё такое). Ибо 18 тыс. анкет за 10 лет – это совершенно не понятно, это на одном предприятии, что ли? Или они десяток анкет с каждого завода брали... грантоеды, что возьмёшь!

Веддаарди:
Привет, Веддаарди! Где Вы пропадали? Я уж думал, может, Вам тут надоело и нашли себе что-нибудь получше!

Никита:
Якщо пропаганда двомовності – це прихована русифікація, то пропаганда для українців ОДНОМОВНОСТІ це штучне обмеження і збіднення.

Гарна комбінаторика – не означає духовного прориву. Не пропаганда одномовності, а пропаганда науково доведених засад Потебні – повноцінного вираження людини через рідну мову в усіх сферах життя. Це є фактично анархізм. Чистої води анархізм.

Максим Побарабанів:
Я не виступаю проти ідей Потебні і вираження через рідну мову в усіх сферах життя. Я тільки хотів би почути, що я роблю не так і як, з Вашої точки зору, краще б було мені робити. І не тому, що я особисто потребую чийогось схвалення. Просто неодноразово переконувався, що я не така вже виняткова особистість: таких людей багато. Справді двомовних людей. Вам хочеться називати це Навіть якщо Ви щиро так думаєте, люди від цього не зникнуть.
І що Ви називаєте анархізм, я не зрозумів? А от робити вигляд, що двомовність – це каліч або помилка історії, яку треба якнайшвидше виправити – це вже нагадує волюнтаризм

Никита:
анархісти виступають за якнайповнішу самореалізацію людини і її свободу. цього, безперечно, не досягти без материнської мови.
що ви робите не так – це питання не до мене. я до вас жодних претензій не маю.
а про двомовність я вже все сказав. не робіть просто з неї ідеології. двох рідних мов в людини не буває.

Язык, помимо того, что он связан с определённой артикуляционной базой имеет слишком глубокие корни в жизни народа, слишком глубоко связан с хозяйственными навыками и традициями. Поэтому переход с одного языка на другой есть процесс сложный и трудный. Как бы велико ни было субъективное желание овладеть новым языком в точности и совершенстве, это желание не реализуется полностью. Какие-то качества родного языка в фонетике, лексике, семантике, типологии, удерживаются помимо воли и сознания говорящих и продолжают "просвечивать" сквозь наложившуюся оболочку новой речи.

В результате воспринятый чужой язык приобретает в данной среде особый своеобразный характер, отличный от того, какой он имел в исходной среде. Это явление и получило название лингвистического субстрата.

Це спірне питання, яке вимагає подальшого лінгвістичного дослідження спеціалістами. Якщо дитина від народження чує дві мови, вони обидві стають їй рідними.