Шоу-опера на 4 дії

Чому опера?
Тому, що про співи...

Дія 1.

Собака. Перед нею дві лампочки. Одна червона, друга зелена. Коли загорається червона – собаці дають щось смачне, ласкають, називають гарними словами. Зелену лампочку засвічують рідко і собаці при тому нічого не дають.

З часом після кожного загорання червоної лампочки у собаки виділяється слина. Навіть якщо їй нічого не дають.

Це називається умовний рефлекс. Це вам не що небудь що, це наука, це у школі проходили.

Дія 2.

Одна собака – другій: "Ну що там твоя зелена лампочка... От червона – я просто балдію від неї, наскільки якісно вона зроблена, яке у неї досконале світло! Це круто!"

Гав-гав-гав-ги-ги-ги!

Дія 3.

Розкрутка. Це коли співака часто показують по телевізору, коментатори часто говорять, як гарно й оригінально він співає, хвалять і публіку, що вона така інтелігентна, розуміє, хто справжній, а також регулярно організовують для публіки скандальчики з участю співака і т.д. і т.п. Можна й німого розкрутити і він прославиться, як великий співак.

Дія 4.

"...Тіптопов показал височайшій профєссіоналізм... Вот єслі би наші пєвци моглі показать такой жє, то нє прішлось би ім..."

Ха-ха-ха-хи-хи-хи!

Це стосується не тільки співів. Це стосується в рівній мірі й кіно, і книг, і газет, і ще безлічі іншого, де людям щось подобається, а щось – ні.

Ми впевнені, що одне справді краще, а друге – справді гірше. А в реальності ми часто просто надресировані на щось. І все.