Можно оценить живопись Адольфа Гитлера...

Найвдаліші сюжети – архитектурні. На цьому грунті Ерих Фром на прикладі Гітлера описував фрейдистський анально-некрофільський комплекс, тобто захоплення неживим, неприродно організованим, формальним з наступною жагою руйнації цього штучного світу з саморуйнацією разом з ним. Пейзажі схожі на типові китайські, з європейської точки зору – формалізм та умовність. Там де люди – все якесь плакатне, тобто також формалізм та умовність. Якби не війна, з пейзажами напевно міг би мати комерційний успіх, бо таке мало попит у другій половині 20-го сторіччя. Краще б залишився маляром, був би небідною людиною та й десятки млн. людей були б живі.

А як вам його портрети простих людей та гола натура?

Простих людей"наївся"за радянських часів.Нас класом водили до будинку митців,а потім ми писали твори про те,що сподобалося.Політкоректним вважалось писати саме про зображення "простих людей".Я цей напрямок творчості взагалі не сприймаю. Зразки Гітлера не кращі за творіння провінційних геніїв-у нього нема руху,як на малюнках з раннього середньвіччя.

Стосовно голої натури,то,нмд,нема в неї життя, все якесь застигле, схоже на малюнок в Paint. Те ж,що й на портретах.Але це з консервативної точки зору.Є багато людей, кому саме таке подобається,а від більшої реальності нудить.Тому нмд він міг би бути комерційним художником

він міг би стати комерційним художником, якби був наполегливим. На думку Фромма саме наполегливість не притаманна анальним некрофілам. Їм завжди щось заважає довести до кінця великий проект – справу життя, вони все показово руйнують – не зрозуміли, образили, не оцінили, чогось бракує... Попри показову трагедію насправді вони насолоджуються саморуйнацією. Він і зруйнував своє основне творіння – Третій Райх, вдавшись до авантюрної та безглуздої війни.