Фініта ля вибори (простонародною)

Нинька вперше просльозиламся не через свої проблєми, яких у двайціть-єден рік більше, ніж бліх у вуличного пса. Як сказали би москалі – "мнє за дєржаву абідна". Сльозам і соплям дуже посприєла моя чудовна "поминальна" музика, але не то м хотіла повісти.

Відгулєли ми вже вкотре ті вибори, на які Україна скидаєтьсі, як кокоголіки на флєшку. Так само біднонька йде до жилізної халабуди з надписом "цілодобово" і куплєє таки підозрілої якости бовтанку – надієтьсі жи та залєє пусте всердині, а мозги перестанут думати про всілякі нужди. Скинулисмося і на нові бюлетені, і на файнікші за минулорічні папірці жи додому носят, як на вибори просят. З самого ранечка до дільниці почали підтєгуватиси ветерани праці, войни і так далі, значитсі ті, кому вже давно перевалило за сорок, але кому хватит духу габи своїх внуків ше добре буком поганєти поза хату. Вимстарчило їм і на галасування.

Зразу після вранишної служби пошкандибали старенькі до дільниць, жеби своє право (чи ліво) голосу часом не занапастити. Молоде ж досипало до востатного, аж тоди думало шо му робити: галасувати чи до бару піти.

З семої ранку кумісії справно чекали на виборця, а після шостої вже си троха знудили і поглєдали на дзигарок, коли вже та година бамкне, жи можна буде голоси рахувати. Хтось си справив борше, хтось ше рахує по сей час. Но я там була і вже маю трохи шо сказати.

Змучивси наш нарід від виборів – і сліпому видко. Але мені го не жаль. Не жалію го, бо вартий того багна в якому снидіє. Бо знов хоче слухати як брехунец співає про кааліцію. Знов чекає, жи му хтось нащитає пару рублів до пенсії і на діточок ше ненароджених. Тай родют теперка всі, кому здоровля вистарчиє, а на флєшку часом бракує...

Є такі, яким сняться вночи сексуальні хфантазії Улі і то є прорив...

А є ше інакші, жи до сего часу мріют про кобасу по кільканайцять копійок і колгоспний сіновал...

Всілякі люди є, тілько нема вже козаків. Нема і не буде, бо козаки вірили не в сало, як то думают декотрі, а вірили в Матір Божу і в діло праве. Так сильно вірили, шо жидам набожним до тего далеко.