Пропатчити KDE4 під FreeBSD було набагато простіше, подумав Ющенко

Юрій Віталійович поморщився – не любив він коли йому пропонували сісти. Юрій Віталійовичу більше подобалось самому пропонувати сісти іншим. Міністр підійшов до приставного столика і тихенько присів.

Віктор Андрійович сидів за великим столом і намагався пропатчити нову Конституцію в стару систему, яка була інстальована ще за радянських часів.

Пропатчити KDE4 під FreeBSD було набагато простіше, подумав Ющенко.

Селектор тихенько запищав. Віктор Андрійович натиснув кнопочку.

До Вас Луценко, Вікторе Андрійовичу.

- Запрошуйте.

Увійшов Міністр.

- Сідай.

Юрій Віталійович поморщився – не любив він коли йому пропонували сісти. Юрій Віталійовичу більше подобалось самому пропонувати сісти іншим. Міністр підійшов до приставного столика і тихенько присів.

- Ну, що там цікавого? – спитав Андрійович.

- Вчора пограбували... – Президент слухав Юрія Віталійовича з увагою, але без інтересу – все одне й те ж – вкрали, вбили, зарізали, згвалтували... ну й робота в нього, подумав Андрійович. Франкенштейн, а не Термінатор...

- Віктор Андрійович, ось те відео, яке я Вам обіцяв, – нарешті сказав Юрій Віталійович.

- Ну нарешті! Давай швидше! Пішли!

Андрійович підвівся із-за столу і жестом запросив Міністра за собою.

- Присядь, – і вказав міністру на велике зручне крісло біля журнального столика поруч з 50 дюймовою плазмою.

- З задоволенням! – Присядь – це ж інша справа, про себе посміхнувся Міністр.

Андрійович сам взяв диск і увімкнувши телевізор присів поруч з Міністром.

У телевізорі хтось важко і ритмічно хекав.

- Дивись, як старається!

- Напружився як! Ритмічно працює!

Андрійович уважно подивився на годинник: – Перший раз він кінчив за 2 хвилини 15 секунд.

На великому екрані було зображено обличчя Шуфрича, яке ритмічно і повільно напружувалось і червоніло.

- Потіє бідолага. – Другий раз кінчив за 3 хвилини. – Швидко видихається.

- Певно давно цим не займався – піддакнув Луценко.

З телевізору лунали важкі подихи Шуфрича.

Раптом пролунав хлопок – немов би постріл з пістолета з глушником.

"Ой, мама!!!" – вигукнув з екрану Нестор.

На екрані великим планом показували перелякані очі Шуфрича,

по почервонілій шкірі великими краплинами текли величезні краплини поту...

- Резинка луснула! – посміхаючись прокоментував Міністр

- Бідолага, сказав Віктор Андрійович. А втім, така його доля – віддуватись за інших.

Віктор Андрійович та Юрій Віталійович біля телевізора зацікавлено

проглядали матеріали оперативної відеозйомки, як Шуфрич надував великі кульки з написом "НАТО НЕТ!"