Чи була Новоросія лише російською?

Правильний підхід до справи.

Хочу додати – той хлопчик не став би "випендрюватись" перед офіцером, якби він зі своїм знанням мови представляв якийсь рідкісний виняток у тих краях.
Так він міг робити тільки тоді, коли це достатньо поширене явище.
Тим більше, що діти НАБАГАТО стадніші істоти, ніж дорослі.

Точно помітили. +

Но ведь Тамань – это Кубань, там живут потомки запорожских казаков, которых Екатерина переселила туда вместе с Сечью. Это не значит, что эти люди там жили до Екатерины. Но причем тут Новоросия? Под ней не имелась в виду Тамань, а район Одесской, Херсонской, Николаевской областей. Почитайте Данилевского "Беглые в Новороссии".
А кубанские казаки и сегодня по украински говорят. Но, кстати, не считают себя украинцами, а именно казаками.

Мне приходилось бывать на Кубани (Майкоп и станица Белореченская (Ходжох)) в 80-х годах. Благодатнейший край! Приходилось слышать там украинскую речь. Местные охотно объясняли нам, что здесь живут украинцы и русские, а дети от смешанных браков и их дети называются хохлы. Так они и сами себя называли.

Vladimir,
а як же з містом Новоросійськом? Назва за себе говорить.
ЗаХаРе,
дякую за посилання. Власне Новоросія більша за ту частину, що зараз належить Україні. А трьом областям України у роки Перебудови активно наліпювався ярлик Новоросії. Це КГБ готувало основу для самопроголошеної республіки на кшталт Придністрів"я. Я жив у ті роки у т.з. Новоросії добре пам"ятаю агітаторів, якісь газетки та зібрання місцевих ентузиастів у одній з бібліотек. Не спрацювало тоді. А зараз вони знов повилазили завдяки немічності влади.

Актер и драматург Толченов Александр Павлович – "Гоголь в Одессе"

Гоголь совершенно успокоился, оживился, и пошла самая одушевленная беседа между ним, Л. С. Богдановой, П. И. Орловой, Соколовым, Ильиным и всяким, кто только находил что сказать. Русские и малороссийские анекдоты, поговорки, прибаутки так и сыпались!

Говорил охотно Гоголь про Италию, о театре, рассказывал анекдоты, большей частью малороссийские


(1850-51гг)

Как видим – и в Одессе полтора века тому назад охотно говори по украински.

Прекрасный подход. +

Господа, я лишь призываю различать те места. в которые біли переселены запорожские казаки и где до сих пор живут их потомки от всех остальных мест. Кубань, в т.ч. Тамань было как раз таким местом. Что касается 3-х областей Украины, которые именуются термином Новороссия, то я там, в отличие от автора, не жил никогда. Только читал. Из Одесской области жена. Их район – также потомки переселенных туда казаков. Рядом – молдавские села. Смешанное население, естественно, как может не быть украинских сел.
Про термин. Но ведь это же не государственно определенный термин. Официально такого района не было. Естественно,разные районы так называли в разное время. Пол Днепропетровской обалсти туда входило

Але ж козаки – це статус, а не народність. Мабуть Ви користувалися підставою для подібного твердження "конституцією Орлика", що люб*язно помістив на "НП" наш всім добре знайомий;). Повідомляю Вам, що я знайшов ту угоду у поданні Бантиш-Каменського і "Чтения Московского общества" (середина 19-ст) – відмінності подані у коментарях до статті. Подана Х. версія змухльована (не ним – ним лише подана) – бо деякі відмінності не можна пояснити труднощами перекладу.
http://narodna.pravda.com.ua/history/467f799ce1131/view_comments/page_2/

"Таким чином, сліпий хлопчик з Тамані 1837 року стає нашим свідком, чиї свідчення доводять існування достатніх умов для майбутнього створення української нації не лише на теренах історичної Малоросії,"
Будь ласка, уточніть – це мені не зрозуміло, бо у листуваннях козацької старшини ще 1710 року пишеться про український народ без розділення на суспільні стани – про весь український народ. А сама стаття – про Новоросію.
Я би сказав – свідчить про існування.

Стаття – гарний огляд.

Про Тамань также (1838) у М.И.Цейдлера (про к-рого у Лермонтова:

Русский немец белокурый\Едет в дальнюю страну,\Где косматые гяуры\Вновь затеяли войну...):

"Хозяин мой...уселся тоже на завалинке.
- А что, хозяин, – спросил я, – много ли приехало уже офицеров?
- Нема, никого не бачив... Погода буде, – сказал он, помолчав немного.
- А почему так? – спросил я.
- А бачь, птыця разыгралась, тай жабы заспивалы."

М.Ю.Лермонтов в воспоминаниях современников. М,"Художеств.литература", 1989, с.256