Долг Украине. Час плине, змін нема.

Читаємо вірш видатного радянського поета Маяковського. Небагато змінилось у ставленні росіян до України та українців. Герба, що "звездой пятиконечной вточен", вже нема. Але в іншому все, як і тоді.

Русофіли та пострадянські коммі, підхоплюючи неомперську риторику з півночі, самі не читають своїх же авторитетів. Можливо, час скласти для них антологію.

У одній зі своїх статей я навів витяги з автобіографічного твору видатного діяча комуністичного руху, одного з вождів більшовицького перевороти у Санкт-Петербурзі 1917 року Лева Троцького, де більш ніж достатньо свідоцтв про те, що на півдні тодішньої Російської імперії розповсюджувалась українська мова, розвивалась українська культура.

Ми не зайди на нашій українській землі Новоросії. Ми ділили цей спільний дім з іншими народами. Ми не дозволимо переписати нашу історію так, щоб не було нам місця у Одесі, Миколаєві, Херсоні, Єлісаветграді (Кіровограді) та інших місцях України. Так, саме України!

Але годі патетики. Читаємо вірш класика пролетарської революційної поетики, Володимира Маяковського. Попри комуністичний пафос він бачив України з її димом від металургійних підприємств та греблями електростанцій саме українською. Він закликав росіян знайомитись з українською культурою. Навіть вчити мову!

Не почули...

ДОЛГ УКРАИНЕ

В. Маяковский

Знаете ли вы украинскую ночь?

Нет, вы не знаете украинской ночи!

Здесь небо от дыма становится черно,

И герб звездой пятиконечной вточен.

Где горилкой, удалью и кровью

Запорожская бурлила Сечь,

Проводов уздой смирив Днепровье,

Днепр заставят на турбины течь.

И Днипро по проволокам-усам

Электричеством течет по корпусам.

Небось, рафинада и Гоголю надо!

Мы знаем, курит ли, пьет ли Чаплин;

Мы знаем Италии безрукие руины;

Мы знаем, как Дугласа галстук краплен...

А что мы знаем о лице Украины?

Знаний груз у русского тощ -

Тем, кто рядом, почета мало.

Знают вот украинский борщ,

Знают вот украинское сало.

И с культуры поснимали пенку:

Кроме двух прославленных Тарасов -

Бульбы и известного Шевченка, -

Ничего не выжмешь, сколько ни старайся.

А если прижмут – зардеется розой

И выдвинет аргумент новый:

Возьмет и расскажет пару курьезов -

Анекдотов украинской мовы.

Говорю себе: товарищ москаль,

На Украину шуток не скаль.

Разучите зту мову на знаменах-лексиконах алых,

- Эта мова величава и проста:

"Чуеш, сурмы загралы, час розплаты настав..."

Разве может быть затрепанней да тише

Слова поистасканного "Слышишь"?!

Я немало слов придумал вам,

Ввзвешивая их, одно хочу лишь, -

Чтобы стали всех моих стихов слова

Полновесными, как слово "чуешь".

Трудно людей в одно истолочь,

Собой кичись не очень.

Знаем ли мы украинскую ночь?

Нет, мы не знаем украинской ночи.

Маяковського тоді не почули. Не бажали чути. Обрали шлях русифікації та Голодомору.

Але Україну все одно не втримали. То ж вчить уроки історії, читайте свою класику, браття слов'яни.