Насолоджуючись прохолодою дерев в Одеському Ботанічному саду, або на акацієвій алеї в П'ятигорську, чи в парках Місхора, мало кому спаде на думку поцікавитись походженням дерев; озираючи безмежні поля України, рівно порізані лісосмугами, не кожен замислиться, що так було не завжди. І тільки окремі фахівці знають, що сади Одеси, алеї П'ятигорська та Місхора з лісосмугами поєднують не тільки дерева...
16 червня 1872 року в місті Одесі, в Міському (Дерибасівському) саду був відкритий пам'ятний бюст з білого італійського мармуру, виготовлений за гроші міської громади. На бюсті в тому числі був і такий текст: "Виктору Петровичу Скаржинскому, разведшему в знойных степях Херсонской губернии 400 десятин лесу хвойных и лиственных пород". На жаль, пам'ятник не зберігся – він був знесений в 30-ті роки 20-го століття, – вже за радянської влади.
Віктор Скаржинський прожив цікаве життя. Його батько Петро Скаржинський був полковником другого Бугського полку, відзначився при взятті Очакова "взошедши вместе с храбрейшими один из первых на валы крепости". В 1787-му році приймав участь в десанті на Кінбурнську косу, був поранений.
Вистачило війни й на долю Скаржинського-молодшого. В 1812 році Віктор Скаржинський власним коштом формує эскадрон, – за дозволом на фомування особисто звертається з листом до генерал-губернатора Новоросійського краю герцога де Рішелье і зобов'язується придбати амуніцію, верхових коней і сплачувати кошти на утримання ескадрону до кінця війни. Після отримання дозволу було зформовано ескадрон у складі: 14 унтер-офіцерів, 2 трубачі і 128 чоловік кінноти. Ескадрон був амунійований у власну форму: білі жупани с блакитними відворотами, темно-сині панталони та мехові козачі шапки з оторочкою. Ескадрон Скаржинського закінчив війну в Парижі, 12 добровольців отримали Георгієвські хрести, а Скаржинский два ордени: Св. Анни 2-го ступеня з алмазами та Св. Володимира 4-го ступеня з бантом...
(Скаржинський полк Бугського казачого війська, фото з http://izbagifts.ru/index.php?productID=642)
Народився і помер Віктор Петрович Скаржинський в селі Трикрати, що знаходиться неподалік від міста Вознесенська Миколаївської області. Але для любителів природи село Трикрати більше асоціюється не з Півднем України, і не з Миколаївською областю чи містом Вознесенськом – колишніми козацькими Соколами, і навіть не з живописною річкою Мертвовод, яка поряд з Трикратами прорізала гранітні скелі і утворила каньйони до 50-ти метрів глибиною (*), – село Трикрати відоме любителям природи насамперед через розташований неподаліку Трикратський ліс...
По завершенні війни 1812-го року Віктор Скаржинський захопився розведенням лісів. Одним з перших його досягнень став Трикратський ліс. Поряд з Трикратським лісом є ще один лісовий масив – "Рацінска дача", на території якої в великій кількості росте ялівець (Juniperus, Можжевельник), для його посадки Скаржинський виписав в 1836 році пароходом з Північної Америки саджанці тамошнього ялівця. Але Віктор Скаржинський не тільки виписував саджанці, але і заснував власний питомник та винайшов технологію вирощування дерев в посухих степових районах. Саджанці саме з його питомника надалі стали тими красенями-деревами, що прикрашають Одеський Ботанічний, і П'ятигорськ, і Місхор.
(Трикратський ліс, фото з http://dag.com.ua/city/street.php?4248)
Віктор Скаржинський також запропонував висаджувати штучні ліси лісополосами, що дозволяло зберегти дерева від частих в засушливих умовах Півдня України пожарів, і затримувати сніг на полях, і забезпечувати такі важливі в умовах тотальної культивації землі шляхи міграції для степового звіра. На 1853-й рік загальна площа висаджених Скаржинським лісів склала понад 400-та гектарів. Для затримання вологи Скаржинським також була створена ціла система плотин і 40 ставків. І це в умовах півдня, де вже в травні від сонця та нестачі дощів вигорає майже вся трава. В парках Скаржинського було понад 300 видів диких дерев і біля 200-т плодових...
(Фасад будинку Скаржинсько в селі Трикрати)
Всім нам добре відомі імена засновника Софієвського парку графа Потоцького і засновника заповідника Асканія-Нова барона Фальц-Фейна. Але мало хто знає, що поряд з цими видатними іменами по праву має бути ще одне не менш видатне ім'я – ім'я Віктора Петровича Скаржинського, людини, якій стало хисту перебороти природу і змінити ландшафт майже половини континента...
Ось таке вийшло невеличке дослідження. Хотів додати про природу і Мертвовод, а вийшло про людину цікавої долі, що взяла на себе труд божий – творити ліси і озера...
(*) – з краєвидами Мертвоводу можна ознайомитись з мого фоторепортажу "Українська Швейцарія".
