Прежняя Русь и Московская Орда

Народы, не жившие под тяжкой дланью московских государей, называют нынешнюю Московию "Russia", то есть именем прежнего этноса, московитами же и уничтоженного. Но вот украинцы, хлебнувшие за долгие века лиха со "старшим братом", прекрасно отдают себе отчет, что прежняя Русь – это одно, а сменившая ее Московия – нечто совершенно иное. И что подлинными братьями украинцам являются именно почти исчезнувшие русские, а не называющие себя таковыми московиты... Для последних украинцы подобрали совершенное точное наименование – "москалi". Настоящие русские к себе его не относят и, соответственно, не обижаются.

http://www.grani.ru/Politics/Russia/m.140859.html
Вот и ответ из России.

ANONIM | 5.09.2008 16:11
Просуществует ли РФ до 2014 года?
Действительно, жизнеутверждающий материал. И обнадеживающий.

Вже енний час придивляюся до цього ШОС. Дуже надіюся, що ШОСь буде.

Стрілець

+

А я ще на прикінці 2004року, коли точилися шалені дискусії на загальнополітичні теми, доказував, що русскіє це не зовсім московити. І русскіє також потерпають від Москви, я к і наприклад українці. Аргументи я приводив інші. Хоч звісно в теперішній час між московитом і русскім грані пошти стерті. Але все ж різниця є. Наприклад у них, у русскіх, немає украінобоязні і вони запросто віддають своїх дітей до українських шкіл. А ось те, що витворяють русскіє в Севастополі із американськими моряками, то це чистісінької води москальство.
Олександр Терен.

"Да, дела у России идут плохо, но у нас есть один "суперкозырь" – если наше мессианство окажется перед угрозой окончательного подавления, мы можем пойти на то, чтобы уничтожить весь мир. Мира без России, человечества без евразийской альтернативы нам не надо".

Багатий і переконливий матеріал про український характер мови Київської Русі дають новгородські берестяні́ грамоти ХІ ― ХV ст., яких виявлено й опубліковано понад 700. Це переважно приватне ділове листування, писане, звичайно, тодішньою літературною старослов'янською мовою
Але вже від початку ХІІ тут спостерігається написання и замість h: тоби, съби, нимечкий, клить, дижя, помитка, дидъ, михъ, сино, на рицици "на річці", не смиємъ, єси велилъ, роздилилъ, диялось, приихавъ, ихалы, поихалы, не надийся, сидити, ото всихъ селянъ, отъ всихъ сиротъ тощо.

Звертання вживаються переважно в кличному відмінку: куме, господине, Онсифоре, дhво; іменники чоловічого роду в давальному відмінку однини мають закінчення -ові, -еві: Стоянови, синови, Василеви, мужеви; у родовому відмінку однини в іменниках чоловічого роду трапляється закінчення -у там, де мало б бути -а: гороху, пудъ меду, горсти лену, восъку, шолку, дару, лову. Прикметники в родовому відмінку однини чоловічого роду мають майже повсюдно закінчення -ого: доброго, великого, жолтого; рідко закінчення -аго: луцьшаго. Трапляються такі українські форми займенників: тоби, от нього, к ньому, с тыми, на тыхъ, хто, с кимъ.

Явно український характер мають багато дієслівних форм: грамоту с тобою спишемо, молотимо да сыплемо, язъ къ тоби берость написавъ, пришьлить, възмить.
Імена новгородців звучать переважно як сучасні українські (тут завчена книжна старослов'янська мова дає себе знати якнайменше): Олекса, Олексии, Олександр, Онисимъ, Олисей, Остафий, Олена, Микыта, Михайло, Ма́рко, Василь, Василко, Юрко, Иванко, Пан[ь]ко, Рад[ь]ко, Степанець, Федорець, Костянтинъ, Хрьстина.

То тут, то там в берестяни́х грамотах прохоплюються слова, характерні саме для української мови: господыня, господарь, батко, паробокъ, наимитъ, госпо́да "домівка", година, кожухъ, свита, глекъ, соромъ, досыть, куды, абы, та (сполучник) тощо
12 фактів, що свідчать про давність Української мови
Опубліковано – 18.07.2006
Іван ЮЩУК

Цікава стаття і правдива.

Цікава стаття, і цікава дата
:)
Читав, Хандусенко? Читай, і знай, що в тобі москальський, а не руський дух. Тобто сморід... ХайВей вже там певно довго треба буде провітрювати, засмердівся...

Valeriy_L:
Я дуже радий, що в цьому питанні ми з вами є однодумцями!