Місцеві громадські екологічні організації вже давно б"ють тривогу щодо якості питної води, але їхні заклики, тривожні попередження поки що не дали результатів.
Наше місто користується питною водою, яку беруть з глибин Каховського водосховища. Воно, як відомо, – останнє в Дніпровському каскаді штучних морів. Сюди стікаються, тут відстоюються всі стоки, на його березі розташований промисловий гігант – Запоріжжя. А ще – Запорізька АЕС, Запорізька ДРЕС. Негативні явища пов'язані з прямоточним використанням води цими монстрами енергетики, із зменшенням проточності води, забудови берегів, надходження забруднень ззовні та зсередини за рахунок внутрішніх процесів, суттєво погіршили санітарно-технічний стан водосховища, прилеглої території та якість поверхневих вод.
Оскільки з цього водоймища п"ють воду жителі кількох областей, то наша міська проблема з питною водою стосується не тільки нас, нікопольців (Дніпропетровщина), а й жителів інших областей. Тому, розуміючи, що гуртом "і батька легше подолати" громадські природоохоронні організації цих областей об"єдналися для вирішення спільної для них проблеми.
У червні 2006 року в Нікополі відбулась семінар-нарада представників Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей, де розглянуто та схвалено проект "Каховське водосховище: передісторія регіону, задум та створення, сьогодення, проблеми, перспективи", який підготовили Нікопольське відділення Міжнародного фонду Дніпра та Нікопольська організація Всеукраїнської спілки краєзнавців. На науково – практичній конференції, що пройшла в грудні 2006 року створена Нижньодніпровська громадська басейнова рада Українського екологічного руху "Хортицький Форум". Вона добивається зміни підходів в управлінні водогосподарською діяльністю на Каховському водосховищі, на всіх рівнях намагається довести, що його не можна ділити умовними кордонами між Дніпропетровською, Запорізькою, та Херсонською областями.
Громадськість трубить, б"є тривогу, домагається, щоб населення Придніпровського регіону могло з впевненістю дивитися у своє майбутнє. Одначе...
У другій половині дня 31 грудня 2007 року з кранів нікопольців надійшов потужний сигнал: вода мала такий неприємний запах... Люди не могли ні помитися, ні їжу приготувати.
- Протягом доби відмовчувались відповідальні особи місцевого самоврядування, державні виконавчі структури, – розповів голова Нижньодніпровської громадської басейнової ради Українського екологічного руху "Хортицький Форум" В"ячеслав Андрійович Сандул. – Лише 1 січня міська комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій обнародувала СВОЄ припущення, що "неприємний запах питної води з'явився внаслідок захвату шуги під час подачі води насосною станцією першого підйому". Звідки в Каховському водосховищі з'явилася "шуга" з таким запахом? Що скинули у водосховище в останній день року свині?
Отже, "півень клюнув"? Те, про що не раз попереджали активісти екологічного руху сталося? До речі, вже не вперше. Щось подібне у березні-квітні 2007 року сталося у місті Марганець. Причини не оприлюднені й понині. Невже не довідаємось, чому смердючою була вода під Новий рік?
- Боюсь, що так і буде. У нас вміють замовчувати, або підкидати "потрібні" висновки. Представники громадських організацій міста третього січня 2008 року планували провести прес – конференцію з приводу цієї події. Але на випередження спрацювала влада. В таких умовах важливо "викинути" в народ будь-який офіційний висновок з печаткою та підписом. Висували спочатку кілька версій, – що відбулося змішування чистої і неочищеної води на самій очищувальній станції, і що то насос захопив "шугу" з Каховського водоймища. На цьому поки що зупинилися. То звідки взялася та шуга? Чи не появиться вона ще раз? Чому та "шуга" просто в крани горожан пішла, а не відстоялася у водоочисних спорудах,? Питань багато, відповідей поки що немає.
Хочу нагадати, що минуло вже більше десяти років як було прийнято Верховною Радою "Національну програму оздоровлення Дніпра і поліпшення якості питної води." Але з усією впевненістю можна сказати, що ми в черговий раз стаємо свідками нереалізованих поставлених завдань. (У мене таке враження, що місцева влада працює не над виконанням як "спущеного" зверху, так і того, що поступає "знизу" – від громадян, а зайнята сугубо своїми справами.) Замість того, щоб організувати постійний моніторинг, визначитися конкретно із ситуацією й на основі цього дивитися в перспективу, місцеві розробники стратегічних планів – обмежили вимоги до питної води стандартом 1982 року. Питання стану поверхневих вод, перестало цікавити місцеву владу. Міська рада свого часу своїм рішенням створила умови для "вододоочищувального" бізнесу. Хочеш пити трохи кращу воду – купуй. А серед доочищувальників – продавців зустрінеш і депутатів міської ради і дуже близьких до першої особи міста людей.
Ми вимагаємо, щоб влада підготувала та за підписом перших осіб опублікувала в ЗМІ вичерпну достовірну інформацію про результати контролю якості питної води 31 грудня 2007 року та про існуючу систему контролю і інформування населення. Будемо звертатися до Кабінету Міністрів з вимогою розібратись із станом Каховського водосховища. Це проблема не тільки нашого міста – кілька десятків мільйонів людей використовують воду як Каховського водосховища, так і всього Дніпровського каскаду. Біда у всіх одна. Надіємося. що новий уряд відреагує, не відкладе це питання у довгий ящик. Але поки що Міністерство охорони здоров"я, Міністерство житлово – комунального господарства самоусунулись від координації та контролю діяльності органів місцевого самоврядування щодо забезпечення населення якісною питною водою.
До сих пір не маємо єдиної законодавчої бази щодо якості питної води. В таких умовах доводити, що вода, яку неможливо пити через сморід, відповідає ГОСТам. Правда, неіснуючої вже держави – СРСР.
Космос тільки раз на рік очищає нам воду, дає стандарт, на який треба орієнтуватися нам всіма своїми діями та вчинками. І нашій владі, якщо вода дійсно від Бога. Про місцеву таке важко сказати.
