Не вкради

Ну що б, здавалося, слова... (Т.Г.Шевченко)

...

З малого кожному з нас довелось чути батьківське слово та материнську колискову. А нашим батькам те саме довелось чути від своїх батьків, а тим від своїх... Прийде час, і ми передамо те слово і проспіваємо ту пісню своїм дітям або онукам, щоб і вони змогли їх передати своїм.

Саме так, словом і піснею, що подібно до старого вина вливалось в нові міхи, вливались в нас любов і народна мудрість і наповнювали наші серця. Пий з них, і ти втамуєш спрагу, не мішай, і ти відчуєш смак своєї Вітчизни – то вино твоїх батьків, і воно звеселить твоє серце відчуттям єдності з минулим.

Не відлучайся від слова, шукай його витоки і будеш зрозумілим собі і іншим, і донесеш до них, і досягнеш успіху, бо слово надасть надхнення – це їх і твоя кров, їх і твоє дихання, їх і твоя радість і біль. І це дихання, ці радість і біль поєднають тебе з минулим, і нададуть щастя буття від сьогодення, і основи для впевненності в майбутньому...

Згадай, як іноді вистачало єдиного слова, однієї пісні, що подібно до ковтка старого вина збуджували хвилю почуттів і спогадів. Збережи їх і не вкради у дітей своїх, донеси і передай їм так само, як і тобі передали, щоб подібно до тебе і в них ті слово і пісня збуджували почуття і спогади. Додай до загального букету вже з своєї лози. І донеси ту лозу своїм дітям так само, як і тобі донесли – на щастя в сьогоденні і впевненність в майбутньому...