Ким стануть наші діти?

спогади про село

Кілька років тому почув фразу:

'От вивчиться дочка, і не буде як ми з матір'ю цілий вік гімно місити'.

А від стоматолога чуєш:"Як набридла ця робота, цілий день зуби, зуби, зуби".

Продавець не радіє покупцям. Автоінпектору набридли водії, водіям – автомеханіки. Більшості населення в печінках сидять будівельники.

Найкраща молодь з сел їде в міста, з міст і містечок їде на заробітки в Київ та за кордон.

От чому спустіли наші села – батьки не бажали щоб дитина залишалась в селі, не марнувала свої роки на важку працю на фермі, к колгоспі. Ще однією причиною є відсутність в наших селах інфраструктури, роботи, способів цікаво проводити дозвілля.

Кожне місто перетворюється на велике село, тільки замість селян – міщане. І в містах теж не все гаразд, якщо порівняти з столицею або Європою.

Люди прагнули легкого заробітку, довгого рубля.

Після розпаду СРСР стали престижними професії чиновників та бізнесменів. Але в містах досить престижними стають також професії міліціонерів, податківців, митниць. Здається вибудовується піраміда пріоритетів на вершині якої виблискують крісла народних депутатів, міністрів, прем'єра та президента.

Іншими словами в Україні живуть лише 450 людей, решта – існують і прагнуть хоч в 3 поколінні стати одним з цих обраних.

Але фарс останніх років в парламенті відкинув завісу обраності і щастя, вже ті 450 не виглядають вільними в своїх вчинках і діях, і якийсь невідомий кукловод смикає і смикає за ниточки.