Виктор Шендерович:" Нафига мне политика"

ПРОСТО СУПЕР!!!

Завжди дивувався, звідки у Росії беруться порядні люди на зразок Новодворської або Шендеровича. А найбільше мене дивує, чому вони в тій Росії залишаються. Адже у них є тільки два шляхи – еміграція, про яку Шендорович згадує, або Сибір. Страшно, що вони при цьому мислять про участь у політиці, або самогубство (в умовах Росії це фактично синоніми). Невже ці мудрі люди не розуміють? Росію не змінити, її можна тільки зруйнувати...
Але за них, як людей, серце болить.
Можливо Київ мав би стати цетром редакції "Вільна Росія" та штаб-квартирою для російських правозахисних та опозиційних організацій?

Овва! Ви чого, Юрію!
Невже для Вас дивним є той постулат, що батьківщину любити можна і треба? Тому саме найпорядніші люди залишають її лише в тому разі, коли іншого вже просто не дано. А те, що залишаючись жити на батьківщині, можна й треба не полишати боротьбу, якраз сам Віктор і доводить у своїй статті, і на мій погляд – блискуче. Щоправда, інакше він і не вміє.
Ну, а з думками що, мовля, все одно воно ні до чого і ніколи не призведе, можна сміливо лягати спати, хоч назавжди.
Пам"ятаєте притчу про двох жабок, що одна потонула в молоці, а інша збила масло завдяки активним рухам, що здавалось не мали жодного сенсу, і по цьому маслу вилізла з того молока?
А як щодо наших загиблих Героїв?

Мне мой друг как-то сказал:"Слушай, мне так жаль Шендеровича, он ведь в России останется. Всё понимает и всё равно останется, мне его жалко..."
Новодворская и Шендерович-великие люди.

Олена Олійник:
Якраз, Оленко, я й думаю, що іншого вже не дано – Росія рухне з ними, або без них. Просто якщо вони не продекламують: "Пращай нємитая Расєя, страна рабов, страна гаспод, і, ви, мундіри галубия, і, ти, ІМ ПРЄДАНИЙ НАРОД!" (Ну або не проспівають:"Лаша тумбай" – це вже залежить від почуття гумору), то Росія поховає їх під своїми уламками. Хоча, звісно, трагедія Литвиненка є свідченням того, що і еміграція не завжди рятує, якщо наслідувати приклад згаданих Вами жабок. А ось те, що ці люди – герої і моя їм шана беззастережна – навіть не дискутуватиму.

Ну залишиться, і що далі? Адже тут питання навіть не в тому, що має бути критична маса здравомислячих людей, які б хотіли змінити Росії на краще, а проблема в тому, що змінити імперію без її розчленування не можливо... Новодворська це точно розуміє, чи розуміє Шендерович, думаю так. Але дає цим справді великим людям це розуміння хочаб якусь надію?

Юрій Самсон:
Згоден з Вами, пане Юрію, але з паном Дмітром теж згоден. Це дуже важка тема для короткої діскусіі.

Петро_Гiренко:
Як в анекдоті про рабина? Коли той вислухав двох прохачів, що мали суперечку і каже першому: "Ти маєш рацію!" повертається до другого: "І Ти маєш рацію!", ті спантеличені йдуть геть. З-за фіранки виглядає його дружина: "Ребе, але так не може бути, аби і той і той мали рацію!" На що рабин відповідає: "І Ти маєш рацію!":)

Не даёт...Они давно уже просто так работают, сизифов труд такой.

Юрій Самсон:
:)))
Можна знайти місію у тому і у другому. Як краще – не знаю. Думаю, хай кожне за себе вирішує. Нужні і ті, хто ховаєтся від нквд за кордоном і робе діло, так і ті, хто може тільки своєю присутністтю десь блізько підтримати дух співвідчізників.
Я згоден з Вами, друже: Р. не зможе залишитися тоталітарною, якщо розпадеться імперія, але і іншого шляху подолання тоталітарізму немає.

Юрію,
ну Ви ж також в Україні залишаєтесь, хоч ще зарано нам втішатись свободою та перевагою над Росією. Хоч гості передачі Шендеровіча "Всє свабодни" на Радіо Свобода дуже часто наводять Україну як приклад свільної країни, деякі навіть кажуть, що емігрували б в Україну, але це все не більше ніж інтелігентські рефлексії. Насправді, нам ще треба великий путь подолати, щоб про себе казати, що наша країна вільна та демократична. Навіть у порівнянні з РФ.
Шендерович – людина літературного слова. А така людина не може задовільно жити там, де чужа мова. Емігрантські медія – це штучне середовище. Тому мабуть і залишається.

Ekain:
Нам по переду великий шлях, хто ж сперечається! Але це ШЛЯХ. Він є, ми ним рухаємось. А там немає шляху – бо крок до прогресу, свободи, демократії для РФ – крок в безодню громадянських конфліктів та розпаду імперії, як це було в 1917-23, в 1987-1991 рр. І це розуміють всі, і їх імперіалісти, тому "загвинчують гайки" і їх демократи, тому такі слабі і непереконлеві, адже вони вказують що погано, що не так. А ось вийти з гаслом "ТАК!" вони не можуть, бо їх "так!2- поминальний "амінь!2 для їх держави... Але те, що серце в них розривається за власний народ – це факт.

Ekain:
Насправді, нам ще треба великий путь подолати, щоб про себе казати, що наша країна вільна та демократична.
Це вірно навіть для США та Англіі. І що з цього слідує? Україна є дісно свободною, бо має справжні политичні свободи. У нас є одна загроза: Росія.
Навіть у порівнянні з РФ.
Ще б написали не РФ, а Біларусь.:) Це наводе на нехороші мислі. Що Ви мали на увазі? У порівнянні з РФ тільки Кітаі та Пвн. Корея є менше свободними та демократичними.

Росія може ще всіх здивувати. У 1990 Радіо Росії було як Голос Америки. Консерватори відновили цензуру на центральному радіо та ТБ, а новоутворені радіо Росії та РТВ були ковтком свіжого повітря. Під час серпневого путча 1991-го я був у Росії. Настрій там був майже як у Прибалтиці. Україна тоді була резервацією "коммі". Так, втратили момент. Але таким же чином, як і Ю+Ю його втратили після Майдану. Зараз після років тотального путінізму та євразійських химер російські інтелектуали повільно повертаються до європейського стилю мислення. Це видно з персональних контактів, з форумів, зі дзвінків слухачів на те ж Радіо Свобода тому ж Шендеровічу. Не все ще втрачено в Росії.

Ekain:
Да радио Свобода в России слушает несколько человек! Конечно, те, кто слушает, они молодцы, мыслят по-европейски, но их очень мало. Так что, мне кажется, Россия обречена.