Строим новое государство. Сейчас. Шаг второй

На фоне серьезных и интересных дискуссий в обществе о перспективах Украины, бессмысленность и бессодержательность политической элиты стала настолько очевидной, что они даже решили поговорить о двухпалатном парламенте. Дальше заявки, конечно же, дело не пошло, и это вполне естественно. Они – вчерашние и выйти за рамки персонального противостояния не могут. Поэтому говорить о них становится неинтересно даже журналистам. Достаточно той "пурги", которую они сами вокруг себя устраивают. Поговорим о нас. О Нации и Стране.

Представим, что политики изобретут способ провести досрочные выборы так, чтобы потом их нельзя было объявить нелегитимными, и начнется избирательная кампания. Кого выбирать? Пустоту? Нет смысла. Тогда что мы будем выбирать? Не буду "вещать" от имени народа. Отвечу на вопрос – что хочу выбирать я? Главное желание – увидеть реальный механизм изменения существующей иерархии, в которой народ обслуживает политику, а не наоборот. Никто из политиков правящей обоймы (ни коалиция, ни оппозиция) такого механизма не предлагают. Если кто-то предложит, поддержу. Пока предлагают не политики, а неравнодушные люди. Они полны идеями. Ознакомившись с ними в публикациях и дискуссиях, пришла к выводу, что разрушение существующей иерархии в системе "народ-государство" нужно делать, закладывая основы законодательной политики.

На мой взгляд, Украине нужны два основных Закона – Главный Закон Украины и Конституция государственного устройства страны. Они так и должны называться, чтобы ни у кого не возникало вопросов о "курице и яйце". Чтобы в самих названиях новая иерархия была заложена изначально – сначала люди, потом структуры ими созданные. Сначала правила для себя, а потом для чиновников, которых народ нанимает на работу. В Главном законе нашей страны нужно четко и ясно заявить, для чего мы создаем государство и каковы его функции по отношению к Украине и миру.

Новый закон должен решить несколько базовых задач. Задача первая - установить запрет на монополию государства во всех сферах жизнедеятельности общества. Монополия государства на развитие экономики, судебной системы, на проведение внешней политики, на регламентацию отношений власти и общества, на защиту прав граждан, должна быть запрещена. Стремление государства к монополизации властных функций объявлено преступлением и преследовалось по Закону. Мы должны и можем запретить государству вмешательство в процессы развития культуры и социальных отношений. Его основной функцией должно стать создание реальных возможностей для осуществления наших основных прав.

Сколько прав нам пообещали государственники в тех законах, которые принимались на протяжении 16 лет! Не сосчитать. Но большинство из них были и остаются декларациями. И парадокс ситуации заключается в том, что чем больше прав мы стремимся закрепить за собой и переложить ответственность за их реализацию на государство, тем меньше шансов, что для осуществления этих прав будут созданы реальные правовые и финансовые возможности.

Рамки минимальной достаточности установить не просто. Но, на мой взгляд, необходимо. А для этого нужно защитить законами те права граждан, которые не зависят от того, кем, каким и в каких социальных условиях родился человек. Наши права не должны быть абстрактными, приравненными к гривнам и лишенными смысла. В списке основных прав я вижу такие:

- право на выбор

- право на достоинство

- право на национальность

- право на индивидуальность

- право быть услышанным

- право на образ жизни

- право на собственность

- право на неравенство

- право на труд как миссию

- право на творческую самореализацию

- право на защиту своих прав

Если кто-то считает список неполным, дополните. На мой взгляд именно такие права должны стать основой Главного Закона нашей страны. Его Преамбула мне представляется такой:

Ми – громадяни України, що народжені на її території і стали її громадянами, приймаємо Основний Закон української Громади, в якому закріплюємо ієрархію цілей, завдань, прав, повноважень і відповідальності громадян України один перед одним і Людством.

Громада України цим Законом оголошує себе багатонаціональною політичною Нацією, в якій представники всіх національностей рівні і рівноцінні. Політична Нація України носить назву – Український Народ. Кожен громадянин, що народився в Україні і став членом української Громади за фактом народження або отримання громадянства, називається українцем. Будь-які дії громадян України, їх об'єднань і структур, утворених ними, направлені на просування і закріплення пріоритетного положення представників однієї або декількох національностей в будь-якій з сфер життєдіяльності суспільства і держави, забороняються, класифікуються як злочин проти Українського Народу і караються Законами України від імені Українського народу.

Приймаючи цей закон, громадяни України встановлюють своє виняткове право на побудову держави Україна. Основним Законом держави оголошується Конституція державного устрою України. Конституція державного устрою України описує принципи структуризації державних органів влади, їх функцій, повноважень і відповідальності за реалізацію Головного Закону України.

Цим Законом Народ України приймає на себе зобов'язання не здійснювати агресії по відношенню до інших народів і держав.

Представниками Народу України за її межами є: Перші посадові особи Держави Україна (у міждержавних відносинах) і всі без виключення представники Народу України, що працюють активно і добровільно в створених ними інститутах народної дипломатії.

Частина I Права громадян України

Право українців на самовизначення за національною ознакою

Кожен українець має право на самовизначення за національною ознакою. Національність громадянина України є його надбанням і основою його культурного і особового самовизначення. Розвиток всіх культур, культурообмін і творча конкуренція культур громадян України заохочуються і можуть використовуватися виключно для зміцнення єдності Народу України. Використання культурних відмінностей для роз'єднання людей і обмеження їх можливостей користуватися соціальними послугами і правами в будь-якій сфері життєдіяльності суспільства і держави забороняється, класифікується як злочин проти Народу і Держави і переслідується згідно із законом.

Право українців на індивідуальність

Кожен українець має право на індивідуальність. Індивідуальність – це свобода самовизначення в культурних традиціях, вірі, національності, ментальності, образі мислення і способі життя. Відмінності українців в культурі, вірі, національності, ментальності і образі мислення є цінністю і надбанням Нації, ресурсом розвитку її інтелектуального, духовного і творчого потенціалу. Посягання на індивідуальність громадянина України з боку інших громадян і держави забороняються, класифікуються як злочин проти Народу і Держави і переслідуються згідно із законом. Свобода прояву громадянином України своєї індивідуальності може бути обмежена тільки рамками свободи інших громадян і загальноприйнятими нормами моралі і етики. Рамки свободи громадян обмежуються поняттями достатності і безпеки. Норми моралі і етики громадян України регулюються законодавством про мораль і етику і складають основу Кодексу моралі і етики громадян України.

***

Продолжение следует...

P.S. Текст билля о правах украинцев публикую на украинском языке специально для пана Кр-к. С русским вариантом билля можно ознакомиться на сайте свободной журналистики ХайВей.