Хочу право відкликати депутата! Або чия зрада більша: Морозів чи Кінахів?

Вже нікому давно не в дивину, що політикани на Україні, утворивши собі касту недоторканих, живуть своїм життям, окремо від народу. І правила, так званого демократичного ладу, встановлюють виключно між собою, а народ їм потрібен тільки щоб підтверджувати їх легітимність та як годівниця.

Та це абсолютно не значить, що таким політикам-наплювальникам на народ можна давати зелене світло в їх діяльності. Одним з таких кроків, направлених на опущення на землю "божків капіталу з різнокольоровими партквитками" є елементарне Право відкликати депутата достатньою кількістю підписів людей за це. Для України 2 мільйони таких підписів було би якраз, при чому на кількість депутатів та на колір партії зважати не потрібно. І тоді не було б у нас ні Морозів, ні Кінахів, ні таких же самих зрадників в майбутньому.

А по іншому впливати на діяльність політиків не можливо, що показала практика перебування одних і тих же лиць в політичному середовищі на протязі 15 років незалежності. Не розумію я тих, хто радіє уже сформованій професії політика, адже це крім застою в реалізації політичних програм розвитку країни, нічого доброго не несе. Чого варті були для України зради, двох таких застояних з професіями політиків, корисливців: Мороза та Кінаха з їх придатковими партійками? Що социки, що спекулянтки, були відомі всім давно. Але вміло замаскувавшись під захисників чесного вибору народу, без фальсифікацій, зуміли пролізти до здавалось нової Верховної Ради та перетворили її на Верховну Зраду. Мороз крутив до останнього, поки не побачив, що не виторгує в помаранчевих лідерів обожнюваного крісла спікера. Ті ж теж не лохи політичні, де масло, а де пісний хліб, добре знають, тому й не збирались один одному поступатись ні в чому, шантажували своїх союзників чим могли. Та совість, це така штука, з відсутністю якої можна найбільше здобути у політиканстві, аніж в чомусь іншому. Тут першим і скористався цим Мороз, а заразом і його придаткова партійка-пішов на ту сторону, де масло не дуже цінять, бо ікра чорна є. А далі справа часу і випадку було за наступним-кого беруть, той і переходить до лав опонентів. Так настав час Кінахів. Звісно найшлись герої,яким очевидно нічого аж такого не світило після зради, а постійно викрикуючи "фу" на колишнього лідера та придаткових однопартійців, можна непогано засвітитись перед публікою. Та все ж не зрозуміло, як в болоті, де всі жаби і побігли за комарами в одну сторону, зміг вирости бузьок?

Питається: невже маємо змиритись з такою ситуацією? Коли людям в очі розповідають одне, останніми словами називають опонентів, доказують з піною у рота, який опонент гад, а потім-раз два і вже найміцніші союзи утворюють? Та проти кого ці "найміцніші союзи", яким ті кого покинули пророкували швидкий розпад? Проти нас же в першу чергу! А політичні партії опонента-це так, тимчасові перешкоди, а справжні вороги для них-оті виборці, що хочуть якоїсь правди та справедливості! Для кого ж приймаються закони від яких стає все важче й важче жити, де все більше і більше звучить віддай, не знати за що і кому? Чому допускається обман і несправедливість в цих законах проти простих людей, зате для великих капіталістів все чітко? Ось проти кого оті всі союзи політичні-проти нас, проти людей, проти права тих, з кого зібрались останню шкуру здерти та вигнати закордон за заробітками.

Подивившись так на ситуацію, стає непотрібним дошукування якихось нюансів і додаткових причин очевидної зради людей. І питання: "Чия зрада більша Морозів чи Кінахів?" втрачає зміст, або відповіддю є: "Однакова". І скільки б не крутили політики та не влаштовували якихось правил поміж себе, доки не залучать до цього людей, інтереси яких вони клялись відстоювати, нічого з того не буде. Лиш посиплються нові схеми, нові плани та політтехнології під узагальнюючою назвою: "як відкусити найбільше наплювавши на народ".

І першою очевидною невдачею такого встановлення, нібито справедливих по відношенню де людей, але між політиками правил є оформлення дикторського режиму в партіях. При чому замість того, щоб прийняти логічне та збалансоване рішення про те як поступати з відступниками від загальної лінії партії, просто закріпачили всіх. Та промах в тому, що обіцяють то більше ніж втрачається при зрадливому відступництву і відповідно діяти це може тільки на тих, кому діватись нікуди. Навіть якщо і було б прийняте правильне рішення по цьому питанню, то лиш справою часу було знайти політичну технологію обходу цього. Так наприклад відкололась партія Кінаха, хоч такої в бюлетені не було...

Тому чи не єдиним правильним є надання громадянам України Права відкликати депутата. Це був би найефективніший механізм боротьби зі всякого роду зрадниками та провокаторами, що навмисне сіють розбрат серед українців, щойно пробравшись до мікрофона задуманого як Парламентського.

Але нажаль ці заклики навряд чи будуть почуті. Все зараз якраз рухається навпаки, в сторону дальшого відсунення людей від прийняття політичних рішень по напрямкам розвитку Української Держави, а що гірше від впливу на встановлення соціальної справедливості. І не знаходиться сили, щоб на проти ході це все звалила...Та не встигнуть одного разу вони проснутись, як втрать все, і тоді настане наша черга. І вже тоді, позбавившись всіх паразитів і залишків окупантів, зможемо побудувати Справжню Україну: Справедливу і Горду.