Ми не росіяни (Ми не русскіє)

Ми не росіяни (Ми не русскіє).

Приводом до написання цієї статті став перегляд своїх світлин на сайті і реакції по них. Те що дивляться подані мною світлини я знаю хоча б по балам (відємним і додатнім). Вчорашня моя підбірка статей була про Пам'ятники мого європейського міста (так я його називаю, хоча це і авансом, до справжнього європейського йому ой як ще далеко). Я майже дав світлини всіх пам'ятників за виключенням пам'ятника Першому і останньому Президенту Підкарпатської Русі – Волошину (замученому в катівнях НКВД) та пам'ятника воїнам-інтернаціоналістам.

І якщо мінуси по моїх статтях та світлинах я раніше списував на особисту неприязнь до мене деяких відвідувачів сайту, то сьогодні подумав, а чому це голосування тільки в неприязні, а може тут щось глибше і стосується воно не тільки мене, а і моїх земляків, що саме такі пам'ятники поклали і доглядають за ними.

Адже з десяти пам'ятників – світлини яких я опублікував: п'ять – пам'ятники поетам.

Олександру Духновичу, що написав "Гімн русинів", Тарасу Шевченку, що написав "Кобзар", Олександру Пушкіну, що написав свого знаменитого "Євгенія Онєгіна", Шандору Петефі, що написав знамениті "Сонети" і Дойко Габору, поезія якого мало знайома навіть мешканцям нашого краю, але була добре знайома аж до другої світової війни.

Інші ж пам'ятники: Політичним репресованим всіх часів, Жертвам Чорнобильської катастрофи, Президенту Чеської республіки Томашу Г.Масарику (що зробив дл міста більше ніж всі наступні можновладці), забутому в наш час Е.А. Фенцику (пам'ятник якого уцілів навіть за радянської влади) та Загиблим на бойовому посту працівникам міліції краю.

Тобто, серед пам'ятників мого міста немає памятниика жодній одіозній фігурі ні Петру І, ні Катерині ІІ, ні Муссоліні, ні Леніну (хоча був, і це єдиний пам'ятник який знесли і на його місці, до честі керівників міста і краю, не поставили жодного іншого), ні Кірові, ні Косіору, ні будь якому іншому світовому кату, а бо іншому кату і ворогу українського народу.

Ось це комусь мабуть і не подобається. Бо вони, вороги України використовують кожну можливість доказати, що закарпатці (підкарпатські русини) не українці. Підгодовують партії (і не одну) русинського спрямування. Намагаються протягнути через парламент визнання русинів, як окремішного народу. Ні панове, бо шанованими таких назвати не можу, не вдасться. Я також русин бо від руського народу Великої Русі мій рід, але я – українець. Бо так захотіли назвати нашу державі (тоді дві держави) в далеких 1917- 1918 роках. І об'єднали вони ці дві держави під цим іменем.

Так, дійсно, в нас є вулиця Руська, але не Російська, а Руська в ід слова Русь, ане від слова Росія. І села є в краї Руська Мокра, Руські Гаївці, але не від того що там живуть чи жили колись росіяни, а від того що там жили руські люди – русини, які тепер гордо йменуються українцями і розмовляють українською, а не російською, мовою. І поле в нас є, що зветься Красне Поле, на якому поклали свої голови юні захисники Підкарпатської Русі від гортіїїфських фашистів. І це поле має ймення не від червоної (по російському – красної) крові, що була там пролита, а від староруського слова красне, що значить- дуже гарне.

Так що панове ні не панове, бо панове це в нас в Україні милій і любій...

Так що гаспада (при друку цього тексту комп'ютерна програма виправила на -гаспида, а ви мабуть знаєте що означає древнє слов'янське слово – гаспид), не русскіє ми, не ваші...

Ми руські – сини і доньки Великої і Славної у віках Русі.

І будемо руськими навіки.

А в даний час ім'я наше -українці.