Чому ми Українці, що офіційно працюємо та вчимося на Тайвані, у разі необхідності, не маємо жодного шансу отримати допомогу з боку держави та бути учасником державотворчих процесів. Таких, наприклад, як вибори?
Чому комуністична Білорусь ще на початку 90-х встановила дипломатичні відносини з цією країною, а демократична Україна по цей день заграє з комуністичним Китаєм? Тайвань сповідує ті ж самі демократичні цінності, що й США, ЄС та інші цивілізовані країни. Це країна з потужною економікою, та високо-технологічною індустрією. Можна зрозуміти, чому при Кучмі ми не зробили дружніх кроків до цієї країни, але чому команда президента Ющенка веде політику подвійних стандартів зрозуміти важко.
На фото: Лауреат Нобелевської премії, академік Лі Юань-Чже (праворуч)
Тайвань не запрошує дурнів та ледарів бо ресурси цієї країни вкрай обмежені і чи не найголовнішою продуктивною силою є мозок тих, хто працює тут.
Під час зустрічі з академіком Лі Юань-чже, лауреатом Нобелевської премії та президентом академії наук Тайваню (Академія Сініка), він із задоволенням говорив: "Рівень знань українських вчених дуже високий. Персонально я знайомий із декількома українцями, які більше десяти років успішно працюють на Тайвані. Мені здається, Ви маєте шанс стати науковим Клондайком на світовій мапі знань та технологій." Не думаю, що це просто китайська ввічливість, так як щороку до Тайваню приїздить біля 100 українців для навчання та роботи.
Цього року уряд Тайваню виділив 1.6 мільярда американських доларів для здійснення спеціальної програми по розвитку більш тісного співробітництва між науково-дослідницькими інститутами та університетами Тайваню. Цей проект також відкритий для університетів України. Можна подати заявку на участь в конкурсі та отримати фінансування для роботи в спільних дослідженнях. Чи мають Українські науковці таку інформацію? Навряд чи. А це робота українського МЗС, яке сидить в Пекіні і мало цікавиться іншою стороною тайванського проливу.
Тайвань нагадує вишукану Фарфорову Вежу, яку постійно атакують тайфуни, землетруси та політичні опоненти із континентального Китаю. Яка перспектива Тайваню на міжнародній політичній мапі? Ось що відповів пан Лі Юань-чже: "Найбільш реальним та раціональним вирішенням зовнішньополітичної проблеми Тайваню мені здається приєднання до Китаю на умовах федеративного співіснування. Різні політичні та економічні системи, проте, спільні кордони. Це унікальна формула не схожа ні на жодну федерацію світу, тому реалізувати її буде не дуже просто, проте реально." Хоча президент Тайваню, голова Демократичної-прогресивної партії пан Чхень Шуі-біань притримується іншої думки і спрямовує всі зусилля на відокремлення Тайваню та отримання повної незалежності від континентального Китаю, це не заважає цим двом людям успішно співпрацювати.
На фото: Генеральний директор Науково-індустрального парку Сін-чжу пан Лі Ціє-му (ліворуч)
"Зелений Силіконовий Острів" - друга неофіційна назва цієї держави. Зелений, тому що це чудове місце для туризму. Голанці, які були першими європейцями, що відвідали острів в 17 столітті, назвали його Формозою, або в перекладі з нідерландської – "Чарівний острів". Силіконовий, тому що це один з лідерів світових ноу-хау та технологій.
До сьогодні економічні відносини між нашими країнами розвиваються в стандартному для "бананових республік" напрямку: купляємо в Тайвані дороге високотехнологічне обладнання, а продаємо з України метал, тобто продукцію з низькою додатковою вартістю. Проте це не означає, що ситуація не виправна. Я мав розмову з керівництвом двох потужних технопарків Тайваню в Сінь-чжу та Тхайнані, де виробляється левова частка ВВП цієї країни. Вони зацікавленні у співробітництві. Слово за Україною.
Крім того Тайвань є офіційним куратором у ВТО по вступу України до цієї організації. МЗС Тайваню повідомляє, що не дивлячись на оптимістичні заяви Українського уряду, поставлені питання до цих пір не вирішені. Так що Україна має всі шанси ще багато років бути поза межами цієї організації.
Війна – це мистецтво обману. Тому, навіть якщо ти здібний, показуй супротивнику свою нездібність. Коли повинен вести у бій свої сили, прикинься бездіяльним. Коли мета поруч, показуй, немов вона далеко. Коли вона дійсно далеко, створюй враження, що вона близько. Сунь-цзи. "Мистецтво війни"
Чому Японія через шістнадцяти років після Другої Світової Війни та повного занепаду змогла стати небезпечним конкурентом США на ринку автомобілебудування та електроніки, а Україна за цей самий час може похвалитись, хіба що металевими чушками. Де той інженерний та інтелектуальний потенціал, що за радянських часів наводив жах на західних конкурентів. Наш освічений спеціаліст працює де завгодно тільки не в Україні. Заяви політиків про інновацію в економіці залишаються пустопорожньою риторикою. Реформа Національної Академії Наук України також не є пріоритетом президентської та урядової структур. Всіх все влаштовує. Український бюджет та всі іноземні запозичення спрямовуються на розвиток високоприбуткового для дуже вузького кола людей бізнесу в металургійній та паливно-енергетичній промисловості. Майже всі іноземні інвестиції, якими так бахваляться президент та прем'єр-міністр спрямовуються на швидкоокупні сфери бізнесу: харчова промисловість, торгівля, виробництво товарів широкого вжитку, будівництво і т.п.
Інвестиції в науково-дослідницькі проекти робляться, або такими організаціями, як Науково-Технологічни Центр України, заснований зокрема Міністерством оборони Сполучних Штатів Америки та іншими європейськими державами, які абсолютно не зацікавлені в створенні конкурентів, або фінансуються нашою державою в сферах, далеко не пріоритетних в сучасному швидкозмінному світі технологій.
За результатами досліджень Інституту економічного прогнозування НАН України на початок 2000-х років за фінансуванням науково-технічних робіт (НТР) четвертий уклад (автомобілебудування, синтетичні матеріали, кольорова металургія, органічна хімія, електроніка) становив 70 %, п'ятий (інформаційні та телекомунікаційні технології, мікроелектроніка, програмне забезпечення) – 23%; за інноваційними витратами третій уклад (електро-техніка, важка індустрія, сталева промисловість, кораблебудування, неорганічна хімія) становив – 30%, четвертий 60%, п'ятий – 8,6 %. Щодо інвестування виробництв різних укладів, у третій уклад вкладалося 75 % інвестицій, у четвертий – 20%, у п'ятий – 4,5 %. Шостий технологічний уклад (біо- та нано-технології, аерокосмічна техніка, системи штучного інтелекту, оптоелектроніка, фотоніка) за випуском продукції становив 0,1%.
Для порівняння, в Тайвані на фінансуванням науково-технічних робіт (НТР) четвертий уклад становив всього 18 %, п'ятий та шостий – 71%. Кількість патентів зареєстрованих українцями склала в 2005р. близько 7500, тайваньці зареєстрували близько 58000. Якщо врахувати, що населення Тайваню вдвічі менше за Українське, різниця разюча.
Україна до цього часу не створила Асоціацію венчурного бізнесу. Бізнесу, який є основою високо-технологічного розвитку усіх світових економічних лідерів. Максимум, на що ми спромоглися, це на прохання Європейської асоціації венчурного капіталу розмістити сторінку про венчурні інвестиції на сайті Української асоціації інвестиційного бізнесу. Від такого досягнення, аж дух перехоплює!
Чим відрізняється сучасна Українська влада від минулої комуністичної. Майже ні чим, ті ж самі обличчя партійних та комсомольських лідерів, таж сама модель екстенсивної економіки, направлена на збагачення невеликого кола осіб. Змінилася ширма з комуністичної на капіталістичну в найгірших її проявах, так як вивчали ми капіталізм за Карлом Марксом. З чим ми виходимо на світовий ринок: з чушками Ахметова та вуликами Ющенка. Це наша сумна дійсність... А вчений та інженер їде за кордон, де його поважають, де він почуває себе людиною.
Хто розірве це хибне коло, той прокладе шлях України в майбутнє.
P.S. Загадка для українських політиків. Вчений в академії наук України отримує від 200 до 300 USD. Вчений в Тайванській академії наук – від 2000 до 3000 USD. Де скоріше погодиться працювати український вчений?
