
Нічого в тому дивного нема.
Коли москаль нас полишав, щоб жити?
Коли нам "друзі", щось дали дарма?
Та знову ми один одного рвемо,
І знову всі, "найкращі", навкруги.
Всі "знають", що не в той бік звісно йдемо.
І, кожен, кожному, найбільші вороги.
Невже знов Україна все проспить?!
І розпорошим сили, що в нас є?
Невже нас знову зможуть розділить?
Всіх – проти всіх, і, – кожному своє...
