Українаland

Конкістадори просто змінили одні значки (червоні), на інші (жовто-блакитні), та пересівши з волг, на мерси, почали будувати форти, не відходячи далеко, від партійної каси. Українці (індіанці), як завжди, недовго погаласувавши біля салуна, заспокоїлись віскі, та віддавши владу шерифу, ксьондзу та шинкарю, розійшлися в садки вишневі коло хат.

Найбільш буйні розбіглись по резерваціях. Хто в Штати, хто в Канаду, хто в Європу. Мити посуд, будувати, та збирати, все, що скажуть тубільці.

Така мабуть наша індіанська (українська) доля.

Але ж не скальпи нам знімати з конкістадорів?!

Хоча, з одного боку, було б непагано його на гілляку, а з іншого, свій скальп, ближче до тіла.

А тіло в нас одне.

Коротче кажучи, як кажуть конкістадори: "Те, що гарно, для нас, гарно, для України!", або: "Україна, це – ми!"

І це мабуть правда.

Бо неможливо одночасно бути радянським, та індіанцем.

Або – або!

Тому ми не просто обираємо Pepsi, ми обираємо майбутнє. Точніше, за нас його обирають. Конкістадори.

Ну просто ж треба комусь його обирати?!

Не індіанцям же це робити.

Як кажуть конкістадори, головне, для українців, це: жити, щоб працювати, і працювати, щоб жити.

І молитися, молитися, молитися, щоб не було гірше. Як заповідав індіанцям месія.

ФУП.18.09.2006.