Навіщо Тимошенко імперативний мандат або нащо пастухам отакі отари?

Це ж треба так сформувати стадні інстинкти, щоб навіть прихильникам демократії з народу захотілося негайно впровадити імперативний мандат.

Нема права вигнати невгодного – нема демократії! Це ж треба дожитись до такого.

Але скажіть тоді мені – а нащо таке велике стадо, яке потрібно тримати отак в страху? Навіщо в парламенті 450 так званих народних депутатів? Так званих – тому що не народ їх в список пропонує і включає. Народ голосує тільки за лідера. А лідер формує свою, вибачте, отару. І як тільки яка вівця збилася з пуття – її зразу на забій.

Навіщо тоді, скажіть мені, їх так багато? Хто знає, скільки народу (тим, хто платить податки) коштує один депутат? З усіма пільгами, привілеями, штатом обслуги?

Хіба в такому разі не достатньо їх по штук, вибачте, п"ять на одного пастуха? Парламент на 45 чоловік – цього якраз буде достатньо. 15 чоловік у Юлі, 17 – у Віті, 8 – у другого Віті, 3 – у Петі, і 2- У Вови. Навіщо, скажіть, більше? Чим менше шуму – тим більш кваліфікована праця буде. Зате дармоїдів буде на скільки менше. Отоді й, глянь, раптом круто зменшиться корупція в країні – ви тільки уявіть...

Але ні, їм всім хочеться жерти з народного бюджету. І ні за що і ні перед ким не відповідати – окрім одного єдиного лідера партії, від якого тільки і залежить місце в списку. Але, вибачте, де тут демократія, де влада народу?

Ми знову хочемо здивувати світ своїм українським псевдодемократичним ноу-хау. Вирвали людей з округів, загнали їх в партійне стадо, і позбавили права голосу. Хіба не так?

Для прикладу розкажу одну баєчку. В 2005 році у Польщі проходили вибори президента. Демократичні інститути через посольство США вирішили надати можливість представникам українських партій прийняти участь у тих виборах в якості спостерігачів – заодно щоб повчилися демократії. БЮТу запропонували знайти трьох активних людей зі Сходу України – зрозуміло чому. Приїжджає в Донецьк голова обласної організації "Батьківщини" і повідомляє, що в Польщу від БЮТу поїдуть троє чоловік – з Донецька, Харкова, Луганська. Від Донецька пропонують їхати мені. Я кидаюсь виготовляти закордонний паспорт, бігаю – але проходить час... і тиша... Телефоную в Київ, мені чиновник з апарату секретаріату БЮТу Арнольд Радовець говорить, що такі-сякі безвідповідальні американці відмінили поїздку. Але по інтонації голосу навіть по телефону було чути, що людина, вибачте, бреше. Дивлюсь я тоді на той папірець-розпорядження, бачу там телефон відповідальної людини з посольства, і телефоную ради цікавості туди. Мені зі здивуванням відповідають, що ніхто нічого не відміняв, делегація вже сформована, що секретаріат БЮТу запропонував їм в якості спостерігачів трьох народних депутатів, але в посольстві наполягли на тому, щоб це були рядові активісти. Активістів знайшли в Києві, Вінниці, Сумах. Я попросив не піднімати шуму, бо вже все рівно нічого не зміниш, але в БЮТ з посольства все-таки подзвонили з цього приводу. В той же день і мені подзвонили – уже з секретаріату БЮТу. Вислухав багато неприємних слів, на що у відповідь сказав, що мені потрібно було всього на всього зателефонувати і сказати. Сказати, що плани змінилися, що партія вирішила більш доцільним інший варіант – і все. Всього на всього віднестися як до людини.

Далі почалися вимоги з Києва про не включення мене туди, не включення сюди. І хоча рядові члени проголосували за включення мене до складу обласного бюро, я вийшов з такої партії. А Радовець став народним депутатом.

Мені страшно такої партії. Бо не хочу бути в ролі вівці.

Бо мені не йде білий колір, і я не хочу одягати білий одяг.

Імперативний мандат – то шлях до затикання ротів.

Шлях до одягнутої у все біле всієї України.