Інформаційна війна в сучасній літературі

Напевно, єдина книжка, яку варто читати – це біблія. Решта – це від лукавого. Вірно, авторе? І як, сердешні, у університетах вчилися?

По-перше, я не автор.
По-друге, не потрібно сприймати все так буквально.
Перечитайте, будь-ласка, статтю ще раз, уважніше.

Я і в перший раз її "пробігла" достатньо уважно. І згодна з виступами проти попси і псевдоінтелектуальних повернень вперед у минуле, подавців старого у новому бокалі, дезінформаційного шуму і створення віртуальних світів для молоді. Але "механічне читання" – це вже занадто! І перепрошую, "шукаючими учнями" є всі без винятку. Істін у останній інстанції просто не існує! А хто хоче жити у простому і ясному світі завжди буде обдуреним і не хоче думати власною головою.

Так автор же ж і говорить про те, що з допомогою ціє попси намагаються опустити людей до рівня "механічного читання". Нащастя, це поки ще не зовсім вдалось.

Много будеш читать – императором не станеш- Мао Дзе Дун.

Читати – це надбана звичка, зовсім не "єстовна", як їсти, наприклад. То яке воно до біса "механичне"? Щодо сміття забагато псевдо-"літератури", то ніхто не сперечається. У одній статті можна сказати пару вірних речей і зробити невірні шкідливі висновки, як у цій. Між строк треба читати!
Слышь, Мао Дзе Бздун, с тобой что не делай, ты всё равно императором не станешь!