А давайте разом спробуємо в цьому розібратися?
Я живу в краї, де 99,8 відсотків людей розмовляє російською мовою. Чому за 16 років незалежності в цьому плані тут майже нічого не змінилося? Чому українська мова не стала тут мовою Культури?
Ніхто не хоче ці питання задати також і помаранчевим лідерам, які прийшли до Повної влади в країні в 2005 році?
Чому в незалежній Україні діє Закон про підтримку засобів масової інформації, який передбачає ДЕРЖАВНУ підтримку ТІЛЬКИ тим ЗМІ, які виходять на мовах національних меншин, тобто російською, польською, руминською, венгерською, німецькою, єврейською тощо? Чому не підтримується в Україні українська газета, українська книжка, український комп'ютерний диск?
Чому всі ті сотні американських, німецьких тощо фондів підтримують тільки так званих "грантоїдів", які пристосувалися біля державної соски, біля органів державної влади, які смокчуть, як те покірне теля, і державу, і міжнародні фонди – а справжнім вільним громадським організаціям, ЗМІ залишається тільки кусати свої лікті?
Я – редактор газети. Я зможу донести до людей свою думку чужою їм мовою? Газета – це, окрім того, ще й товар, який я повинен продати. Я продам її українською мовою тут, на сході України? Ні. Більше того, навіть в столиці незалежної держави України Києві друкована продукція українською мовою користується попитом на порядок гірше, ніж російською. Чому так?
Чому навіть в часи СРСР перший секретар КПУ Шелест зумів створити таку атмосферу в республіці Україна, коли народжувалися "Черемшина" і "Червона рута", які співав весь СРСР – а сьогодні губляться українські таланти прямо в зародишу? Навіть марні намагання Кондратюка не можуть зрушити цю ситуацію?
Та тому що Держава не зацікавлена в цьому!
Але Державу створюємо ми. А ми почали її творити не тим способом. Ми почали творити державу протистояння – коли людей перетворили в фанатів Януковича, Тимошенко, Ющенка. Фанатів, які готові один одного убити – тільки не зрозуміти.
Схаменіться. Не Ідолів треба творити, а будувати Державу. І нещадно гнати від влади всіх, хто не думає про майбутнє держави, а тільки про свої власні кишені.
А тому зараз так виходить, що найбільш права сила в парламенті – Наша Україна – провела до парламенту українофобів. Так, не дивуйтеся, але це саме так. Сьогодні в парламент замість Стельмаха заходить колишній соціаліст Юрій Гримчак, який на посаді заступника Донецького губернатора ратував за зупинення фінансування єдиної в Донецькій області україномовної газети "Донеччина", засновником якої є обладміністрація. Вона видавалася всі 15 років незалежності – а зараз фактично вмерла.Завтра в парламент по списку "Нашої України" під номером 83 зайде відвертий українофоб, який ніколи публічно не соромився зганьбити Мазепу, Петлюру, я вже не кажу про ОУН-УПА. Це редактор принципіально російськомовної донецької газети "Острів" Євген Талишев. Який в своїх статтях прославляє Богдана Хмельницького не за те, що звільнив Україну від Польщі, а за те, що віддав її Росії. За які закони він буде завтра голосувати? А саме за нього, виходить, голосували українські патріоти.
Зрозумійте, патріоти, ті, хто тут прискіпливо видивляється, якою мовою я пишу – НЕ НА МЕНЕ ДИВІТЬСЯ. Дивіться на себе – за кого ви голосуєте на виборах. Це ви робите вибір – а не я.
А я живу серед людей. Я – такий як і вони. І розмовляю, і пишу тією мовою, якою розмовляє і пише Народ. Якщо у нас різні народи – то давайте думати.
Я маю можливість бувати в усіх куточках України. І бачу, як морально готові вже до відокремлення від себе Донбасу громадяни Західної України, і як готові морально до відокремлення Донбасу від іншої України громадяни Донецької області. Хто цьому виною – не у мене питайте, а у своїх поводирів. Але це є доконаний ФАКТ.
Тому у нас є два варіанти. Перший – спокійно, без нервування здійснити цивілізований акт, як не так давно це відбулося у колись єдиній Чехословакії.
Другий – також спокійно, без нервування сприйняти як данність те, що є така реальність: російськомовні Схід, Південь, Крим. І треба змиритися з цим. Зрозуміти один одного Ну є – і нічого з цим не поробиш...
Зробити можна – але тільки розумною, людською, державною політикою.
А політиків обираємо ми. І впливати на них повинні також ми.
Ще раз: впливати на Владу, а не один на одного. Люди не повинні скубти один одного за чуби – а тільки впливати на Владу.
Люди не повинні нервувати, накопичувати ненависть один до одного, розпалювати в собі бажання знищити один одного, утопити в Чорному чи іншому морі.
Або – або. І все.
ANONIM 
