Відкрита влада. Крок перший.

Пропорційно-рейтингова система голосування.

Єдиний для України шанс вирватись з другого світу в перший, це використати той ресурс, який поки що ніким максимально не використовується. Цей шанс в побудові нової, відкритої влади, що будується на нових принципах та на сучасних, вже достатньо дешевих, інформаційних технологіях, як базису нової системи.

Можна нескінченно продовжувати жувати жуйку про середній клас, Конституцію, нові технології, суди, Президента, енергозбереження, але це ні до чого не призведе. В усіх цих елементах, взятих окремо, несистемно, ми відстали вже назавжди, якщо Україна не почне нарешті рухатися своїм власним шляхом.

Час минає. Ми вже пробалакали попередні 15 років.

І що ми маємо?

Які з проблем вирішені?

Тільки дві.

В нас немає черг за їжею, квартирами, машинами, книгами, доларами і т.д.

Ринок схоже є. Це ж успіх?

"Звичайно!", – скажуть десь у Бангладеші. "І це все, що ви змогли за 15 років?", – скривиться "золотий мільярд".

Але ж маємо, те, що маємо! Як пророче зауважив один з хрещених батьків нинішньої України.

Є все-таки в нас розумні люди! Розуміють що до чого!

Ось вони, і є нашим другим досягненням. Ми маємо не просто те, що маємо, а те, чого не має жодна з демократичних країн, до яких ми чомусь ще належимо (ми ж демократична країна?).

Ми отримали владу, еліту, якій максимально байдужа як наша держава, так і народ в "цій країні".

Україну влаштовує таке надбання?

Давайте ще і ще, поговоримо про загибель культури, науки, армії, промисловості, освіти, медицини, поголів'я великої і не дуже, рогатої худоби... Невже ми ніколи не наговоримось, жуючи локшину, зняту з власних вух?

Нам що, обов'язково треба довести все до глобальної національної кризи, до катастроф таких рівнів, коли вже нікуди буде діватися від термінової реконструкції системи влади? Або ж ми, як завжди, будемо використовувати "перевірені" часом методи "управління"? На щось інше ми принципово не здатні? Чи нам не дає це зробити саме влада?

Звичайно, влада організованої злочинності, що має один з найвищих світових рівнів корупції не спроможна ініціювати своє самознищення.

Але ж чи вигідна неконкурентноздатна, некерована країна нашому бізнесу? В нас же ще є наш бізнес?

Чи ми збираємось завозити все з Китаю?

Тоді немає питань.

Якщо в нас вже немає бізнесменів, які зацікавлені у власному виробництві, як в інших країнах, де влада стимулює розвиток бізнесу, питань немає.

Але якщо такі люди все ж таки є, то цікаво, хто буде працювати на землі, котру рано чи пізно продаватимуть та купуватимуть.

Ви будете завозити доярок, слюсарів та трактористів з Китаю, а інженерів з Індії? А де ж ви візьмете нормальних офіс-менеджерів, яких вже зараз немає?

Якій відповідальній владі потрібні постійні проблеми. І вже існуючі, і ті, що ось-ось візьмуть Україну за горло?

Яка влада зможе все вирішити? Сьогоднішня?

Не можна вирішувати всі проблеми одночасно. Особливо системні, застарілі. Треба виокремити тільки ключові, найважливіші цілі, в досягнення яких і вкласти наявні ресурси. Це ж аксіома.

Але ці цілі повинні бути реальні, корисні, привабливі для більшої частини суспільства і повинні працювати на перспективу.

Памперси для дітей війни – це, звичайно, важливо, але що ж нам робити з онуками війни?

Як на мене, і тут нічого оригінального немає. Головна проблема України, це, м'яко кажучи, неефективна влада.

Ми повинні змінити парадигму влади. Зробити владу відкритою.

Нам потрібно реалізувати відкриту систему управління на всіх рівнях.

Стратегічно, це вигідно всім і зрозуміло всім.

Первинне накопичення капіталу вже нарешті відбулось чи ні? Може досить з нас номенклатурного капіталізму і ми дозріли до вільного, але не дикого, ринку?

Є декілька кроків які нам необхідно зробити. Одним з головних, як на мене, повинна бути якнайскоріша реформа виборчого процесу. Україна повинна отримати імпульс для створення справді громадянського суспільства, а не його імітацію за допомогою іграшкових партій та надувних депутатів.

Тільки голосування за пропорційно-рейтинговою системою з відкритими списками, яка була запропонована ще перед виборами 2006 року, максимально ефективно вирішать проблеми відбору кадрів, партійного будівництва на всіх рівнях, стимулює розвиток партій на місцевому рівні, відновить довіру до партій та й до самих виборів.

Головна ідея пропорційно-рейтингової системи голосування в тому, що під час голосування виборець ставить в бюлетені замість хрестика навпроти обраної партії, номер кандидата з відкритого передвиборчого партійного списку.

Відкриті списки ми вже бачили під час виборів, залишилось лише надрукувати номери проти прізвищ.

Процедуру підрахунку відпрацьовано, але в цій статті, щоб не перевантажувати текст, ми її не розглядаємо.

Після остаточної обробки виборчих бюлетенів отримується не просто список депутатів, що пройшли до ради, а список, в якому вони розставлені у відповідності зі своїм рейтингом у виборців. І цей рейтинг не залежить від того, скільки кандидат заплатив за місце у списку партії.

Введення цієї системи нічого не змінює в роботі дільничих виборчих комісій. А це найскладніший рівень при підрахунку голосів.

Пропорційно-рейтингова система не потребує складних змін в законодавстві та у виборчому процесі, тому саме з неї і потрібно починати реконструкцію влади.

Ми вже знаємо недоліки мажоритарної та чисто пропорційної систем голосування. Саме тому і запропонована пропорційно-рейтингова система, яка дозволяє, позбавившись від принципових недоліків цих систем, залишити тільки їхні корисні елементи.

Прямий вплив виборців на партійні списки нарешті реалізує не на словах, а на ділі 5-ту статтю Конституції України, що декларує: "...єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо..."

Відкриті списки, про які навіть дещо говорили перед виборами, і про які вже "забули" наші новообрані депутати, це тільки один з необхідних елементів системи, яка дозволить Україні об'єднатись навколо національної ідеї, реалізація якої дозволить нам стати конкурентноздатними.

Цей та інші поштовхи дадуть необхідний імпульс для виходу України з тупику, в якому вона знаходиться вже так давно.