Чи є альтернатива гаслу "Єсть такая партія!"

Чи варто займатися самонавіюванням і переконувати самих себе, що ця дохла ідея ще комусь цікава. До неї вже втратили інтерес насамперед виборці! Бо коли розвал "першої" демократичної коаліції люди сприймали, як трагедію, то теперішні потуги її творення радше виглядають як фарс. Тепер, це вже навіть не смішно. Сумно.

Вже всім здається стає зрозумілим, що із створенням так званої помаранчевої коаліції доля не склалася. Ну не виходить і все! Відчайдушні спроби бодай провести формальну реєстрацію коаліції не являється можливим. Я вже не кажу про стабільність роботи, цього різношерстного конгломерату. Кожному голосуванню такої коаліції мусять передувати вимотуючі останні сили переговори. То ж чи варто займатися самонавіюванням і переконувати самих себе, що ця дохла ідея ще комусь цікава. До неї вже втратили інтерес насамперед виборці! Бо коли розвал "першої" демократичної коаліції люди сприймали, як трагедію, то теперішні потуги її творення радше виглядають як фарс. Тепер, це вже навіть не смішно. Сумно.

Отже, куди не став і як не крути, а ми підходимо до етапу, коли в стінах нашого Парламенту можуть пролунати давно забуті слова, які колись пролунали з уст лисого лідера з борідкою клінишком – "єсть такая партія!" Я маю наувазі партію-блок ЮВТ! Фактом стає, що без намордника імперативного мандати, керувати такою публікою як ці "демократичні коаліціянти" є неможливим, але він нічого не вартий, поки всередині коаліції є кілька центрів прийняття рішення. Тому, найімовірніше БЮТ і ПР спонтанно дійдуть до порозуміння, що далі так тривати не може, і треба знову йти на вибори і то негаючи часу.

НУ-НС чекає сумна доля бути поглинутими остаточно. А жаль. Ця партія могла би заграти стабілізуюу роль на політичній арені України, як інтегруюча сила. Погляньте, як купка комуняк успішно маніпулювала величезною і монолітною ПР! Дотепер регіонали не можуть відчухатися від цієї спілки. Але повернімося до долі НУ-НС. На ймовірних наступних позачергових виборах до ВР, які можуть відбутися вже, то скоріше за все, група Луценка піде слідами товариша по-партії Вінського, а "стара гвардія" поповнить ряди позапарламентських партій-невдах.

Грядущі вибори БЮТ буде вести не проти регіоналів, ті і так мають свій стійкий електорат, а проти тих решток НУ, щоб якомога повністю охопити їх колишніх прихильників. Знаючи силу і мякокажучи "безкомпромісність" БЮТівських агітаторів, то залишається констатувати, що нашоукраїнцям вже мало що поможе. Вірніще вже не поможе ніщо і при будь-якому розкладі. Якщо БЮТ дістане 50% плюс один голос, його коаліція буде бетонно-стійка! Що і доводити не потрібно. Електорату вже всі ці вибори остогидли. На цей раз БЮТ заграє ва-банк!

Такий сценарій однозначно вирішить і долю виборів 2010 року. Після утворення монолітної політичної більшості, до чого успішно прямує БЮТ говорити далі про існування багатопартійної системи не доведеться. Підвищений прохідний барєр остаточно усуне плюралізм думок з політичної арени України. Чи виграє від цього демократія в Україні? Однозначно ні. Сумний досвід наслідків вигуку "єсть такая партія" дає цьому реальні підстави.

НУ-НСу залишається один єдиний реальний шанс залишитися на авансцені і впливати на політичне життя України – це повторити сумний досвід СПУ. Для цього в них є всі шанси, оскільки вже при такому підході їм гарантована реальна можливість пропрацювати в Парламенті повних пять років, а за цей час, може цілком вдатися досягнути стабілізації економічного життя в Україні, покращити добробут населення, досягнути заборони комуняк, реалізувати вступ до НАТО, прийняти закон про заперечення Голодомору, успішно попрацювати над створенням політичної нації українців, досягти успіхів у реальній українізації, а тоді можна було б сподіватися відвоювати симпатії виборців. З підтримкою Президента це цілком реальна задача. Але для цього кроку потрібна воля і віра в себе, але чи мають вони її?