Чи то випадково, чи то цілеспрямовано, але ми чомусь ніяк не отримаємо з рук нашої еліти дієвих механізмів, які б дали нам нарешті можливість для реального волевиявлення при обранні влади всіх рівнів, та впливу на владу.
Як завжди, хочеться згадати слова Кравчука, одного з головних будівничих існуючої української собачої будки: "Маємо, те, що маємо..."
Всі спроби просто підлатати існуючу систему виборів нічого не змінять.
Хоча можливо це нікому окрім народу і не потрібно? Чи в Україні все ще є політичні сили які зацікавлені в розбудові сучасної держави?
Щоб отримати необхідну для розвитку держави виборчу систему треба переглянути сам підхід до виборчого процесу. Змінити існуючу, принципово не працюючу парадигму виборів, на нову, максимально ефективну, дієву та перспективну.
Але треба вирішувати існуючі проблеми системно, розглянувши всі необхідні взаємопов'язані рівні виборчого процесу.
В якості механізму визначення результатів виборів до ВР пропонується, вже розглянута раніше пропорційно-рейтингова система голосування (ПРС) (http://narodna.pravda.com.ua/politics/474aa1fabfa8a/), що здатна ефективно вирішити існуючі проблеми, які нажаль є невід'ємними частинами мажоритарної та пропорційної систем голосування.
В якості ще одного з механізмів впливу виборців на партії, та в кінцевому рахунку на владу, запропоновано реалізацію "вотуму недовіри" через голосування "проти всіх" прирівнене до голосів виборців, що не прийшли на вибори (http://narodna.pravda.com.ua/politics/474e7a979ab2b/).
Але існують і інші проблеми нашої виборчої системи.
Одна з головних, це недієздатність, та кількість, українських партій.
Та як би ми не закликали партії до самовдосконалення і розвитку, без дієвих зовнішніх механізмів, які б змушували їх це робити, все залишиться без змін. А лише дієві партії можуть забезпечити об'єднання народу, та концентрацію його енергетики. Що в сучасному світі є одним з головних чинників у світовій конкурентній боротьбі.
Недорозвиненість партій, велика кількість псевдопартій, існуючих лише в кордонах своїх київських офісів, все це негативно впливає на весь виборчий процес.
Якщо народ і влада зацікавлені в побудові ефективної системи саме народного волевиявлення, а не в розвитку існуючих маніпулятивних політтехнологічних механізмах розмиву мізків українців, необхідно запропонувати і практично реалізувати такі зміни виборчої системи, які б стимулювали розвиток політичного устрію України.
Що ж саме пропонується для зміни теперішнього стану речей?
Пропонується розвести вибори до місцевих рад, та до Верховної Ради (ВР) на 2-3 роки.
Першим етапом виборчого циклу зробити вибори до місцевих рад, по партійним спискам.
Другий етап, це вибори до ВР, за пропорційно-рейтинговою системою, та одночасні з ними вибори Президента України.
Але, до виборів у ВР допускаються лише ті партії, які набрали під час місцевих виборів таку кількість голосів (в середньому по Україні), що достатня для подолання прохідного бар'єру у ВР.
Таким чином, по-перше, виборці матимуть 2-3 роки, щоб розібратися на що реально здатні партії за які вони проголосували на місцевому рівні. І якщо партії працювали корисно, то є сенс довірити їм попрацювати і на загальнонаціональному рівні у ВР.
При такому підході, ми отримаємо стимулятор для розвитку реальних партій, працюючих на місцевому рівні, а не фіктивних, проплачених передвиборчих телевізійних тусовок.
По-друге, без підвищення прохідного бар'єру, ми відразу отримаємо на виборах до ВР, саме ту кількість партій, які здатні подолати прохідний бар'єр. Що нарешті дасть і бюлетені нормального розміру, і полегшить вибір громадян, і обробку бюлетенів, і загальну економію грошей і т.д.
Але ми повинні зробити все, щоб прохідний бар'єр в Україні не був підвищений більше 3%, а може навіть і 2%, як зараз дехто пропонує, щоб політична система України остаточно не зазнала стагнації, будучи загнана до дво-, чи трипартійного стійла. При дво-, трипартійності ми остаточно отримаємо в Україні дикий олігархічний капіталізм з усіма його неперевершеними українськими принадами.
По-третє, ми отримаємо стимул для розвитку невеликих партій, чи місцевих осередків загальнонаціональних партій. Що є стимулом та резервом для розвитку політичної системи України.
Якщо є невелика партія, що має підтримку виборців десь у Донецьку, Чернівцях, Києві, або у областях, і вона набирає достатню кількість голосів, щоб пройти до ВР, то чому вона не має права для цього? Ми повинні мати незалежні точки росту.
Інакше ми назавжди отримаємо в ВР те, що вже маємо: тільки партії створені на гроші олігархів, та побудовані по схемі КПСС.
Принцип об'єднання України на базі загальнонаціональних партій, при їх сучасному недемократичному устрої, недієздатний. Існуючі партії лише імітують демократичну систему.
В сучасних умовах партії повинні будуватися на принципово нових принципах. Але це окреме питання.
Звичайно виникає питання, чи не створить існування партій локалізованих в окремих регіонах України небезпеки для цілісності держави. Але це питання передбачено Конституцією України, і саме для цього існують необхідні механізми захисту (Президент, СБУ, армія, прокуратура...)
Існуючі розмови про необхідність двопалатного парламенту це лише розмови про преференції, та майбутні пенсії нашої так званої еліти. До побудови ефективної та міцної влади вони не мають ніякого відношення.
Таким чином прийнявши таку взаємопов'язану систему відбіру та сепарації партій, суспільство отримає ще один цивілізований механізм впливу на політичну систему України, та можливість побудови більш стабільної та стійкої влади всіх рівнів.
