Уже три роки, пане Луценко!

28 листопада 2004 року в місті Донецьку, а 29 листопада того ж року в місті Луганську на центральних площах цих міст, серед білого дня, в присутності багатьох представників українських і закордонних засобів масової інформації, в присутності десятків тисяч людей відбувся акт знущання, акт наруги над правом людини на свободу свого вибору...

Я сьогодні процитую відкрите звернення, яке в 2005 році було підписано людьми, що постраждали в Донецьку під час виборів Президента України.

"28 листопада 2004 року в місті Донецьку, а 29 листопада того ж року в місті Луганську на центральних площах цих міст, серед білого дня, в присутності багатьох представників українських і закордонних засобів масової інформації, в присутності десятків тисяч людей відбувся акт знущання, акт наруги над правом людини на свободу слова, на свободу свого вибору. Була вчинена цинічна і жорстока розправа над прихильниками кандидата в Президенти Віктора Андрійовича Ющенка. Було побито і покалічено сотні людей, сотні людей було принижено і буквально розтоптано. Били з нанесенням матеріальної шкоди навіть журналістів. Били дітей. Була розтоптана честь і гідність тих, хто не побоявся вийти на донецькі і луганські майдани сказати слово правди про масові порушення свободи вибору в Донецькій і Луганській областях під час виборів 21 листопада 2004 року.

Цей розбійний акт у формі масового побоїща, направлений на залякування тих, хто мав іншу від владних структур Донецької і Луганської областей, був підготовлений і організований з участю органів державної влади цих областей. Відомі замовники і виконавці. Про них вже на третій день німецькими і російськими журналістами був знятий фільм, який був показаний на екранах Західної Європи. Ряд відеосюжетів тої розправи були показані і в Україні і у всьому світі, так само надруковано ряд статей у всьому світі.

Було відкрито ряд кримінальних справ, але рішень до цього часу так і нема. Ще більше по факту вчинення злочину кримінальних справ відкрито не було. Ми довго чекали справедливості. Ми зверталися у всі інстанції – скільки нам ще чекати?

В той час, як на Майдані в Києві браталися "помаранчеві" з "голубими", тут влаштовували "Варфоломеєвські" не тільки ночі, а й дні, Вашим, пане Президенте, прихильникам.

Ми маємо дані про те, що участь в побоїщах тут приймали навіть переодягнуті в цивільний одяг працівники міліції. Можливо тому "заморожено" розслідування по навіть відкритих кримінальних справах?

Але вже почалася нова виборча кампанія. І тепер ті, хто приймав участь в побоїщі рік тому в Донецьку, стають національними героями Донецької області. Один з них, Роман Лягін, в газеті "Салон" від 22 листопада 2005 року вже не боїться відкрито говорити: "Майдан этот порвать на части для нас не было проблемой", "Мы готовы были ответить беспределом".

Ми, громадяни України, мешканці Донецької області, які займають активну життєву позицію, направлену на утвердження в державі принципів демократії, свободи слова, свободи політичного вибору питаємо Вас, пане Президенте, і пане Генеральний Прокурор: коли в Донецькій області будуть встановлені і будуть діяти норми права, законодавства і Конституції України? Ми, так як і більша частина громадян України, також хочемо жити в правовій, цивілізованій державі. Ми хочемо, щоб діти наші бачили надію на побудову такої держави. Коли це буде?"

Якщо хто пам'ятає, міністром МВС на час написання цього звернення був Юрій Віталійович Луценко. Кримінальні справи вели тоді слідчі МВС. Мене, як одного із постраждалих, викликали навіть декілька разів в районне управління МВС. Показували навіть "оперативну" зйомку, де камера знімала все що завгодно, але тільки не епіцентри подій.

Один раз навіть було зафіксовано, як ногами відкидували помаранчевий прапор з під стін Донецької державної обласної адміністрації. Але того, як виривали ті помаранчеві і державні прапори, як рвали їх і палили, як збивали з ніг дітей – за те, що тримали помаранчеві прапорці, чи просто мали помаранчевий шарфик, як збивали з ніг і били журналістів – за те, що знімали це все – нічого цього в "оперативній" зйомці мені не показали.

Тоді заступник голови облдержадміністрації, тепер народний депутат від НС Юрій Гримчак, обіцяв навіть – за місяць все буде розслідувано.

Минуло вже три роки. Юрій Гримчак вже депутат. І Юрій Луценко вже знову депутат.

А як же ті справи, що під час Вашого, Юрій Віталійович, керування нашою міліцією, десь зависли? Чи що з ними трапилось?

Чи Ви, може, вже забули?