Пригадуючи відверто хуліганське знесення "єесемівцями" пам'ятного знаку воїнам УПА в Харкові, що сталося рік тому, Павло Зарифулін вирішив скористатися такою нагодою, щоб у черговий раз привернути увагу громадськості до своєї персони за рахунок дешевих по змісту провокацій проти Служби безпеки, яка згідно свого статусу і спеціального призначення, стоїть на сторожі державних інтересів України.
Зважаючи на те, що в Україні шовіністична "євразійська" ідеологія Дугіна не дуже то і приживається, бо розпалися всі осередки її послідовників, ЄСМ вдається до відчайдушних спроб "тупого" підкупу наших громадян, які ніякого відношення до "дугінщини" не мають. Всім відомо, що в країні, яка тільки-но намагається вийти з пострадянських злиднів, завжди віднайдеться група людей, котра, не перевантажуючи себе ідеологічними цінностями, здатна за гроші зробити будь-що.
Так виходить, що в ЄСМ вміють рахувати гроші і мабуть намагаються зекономити, прикормлюючи сторонніх мешканців України, або через те, що "своїх" в Україні вже практично не лишилося, або через те, що ті "свої" "не по-русски зажрались".
Зухвалість прикуття себе групою нібито "закатованих СБУ" нібито "єесемівців" дешевою та низькоякісною емуляцією наручників з харківського секс-шопу до огорожі будівлі Генпрокуратури, на думку Павла Зарифуліна, має справити "мученицькі" враження на українську громадськість, якій притаманне співчуття до знедолених. Але резонансу не вийшло. Молодиків затримали органи правопорядку і проводять з ними задушевні розмови в одному з дільничих відділень міліції.
Саме досадне для цих хлопців є те, що окрім "неприємних" питань з міліціянтами і в суді, які у майбутньому можуть істотно ускладнити їм сходження по службовій вертикалі не тільки в якійсь державній установі, але й у серйозній діловій структурі (відмітки про судимість), виникнуть питання оплати їх послуг Павлом Зарифуліним, оскільки гроші він їм обіцяв передати лише після надсилання на адресу центрального офісу ЄСМ у Москві фотокарток з місця події. Цих коштів, до речі, має вистачити для сплати штрафу за порушення громадського порядку поблизу будівлі Генеральної прокуратури.
Ми не будемо сперечатися з приводу роботи такого поважного державного органу, як Генпрокуратура, – у всіх є недоліки. Бюрократична правоохоронна машина в Україні не така спритна, можливо, як в країнах, у котрих панують "Закони Шаріату", де діє схема "вкрав – попався – відрізали руку по лікоть" без зайвих душі корисних розмов. Однак, вона не заслуговує на таку зневагу лише тільки потому, що державні функції в сфері правоохоронної діяльності і підтримання правопорядку, які виконує прокуратура, в нашій країні, згідно наших же законів, покласти більше немає на кого. І чи варто це робити?
А, якщо і варто, то це вирішувати нашим громадянам, нашим політикам і можновладцям та обов'язково власноруч у встановленому законному порядку. Це має бути природний процес, якій стає наслідком природної трансформації суспільства і нових його потреб. При цьому, звісно, можна зважати на іноземний досвід, але іноземне втручання у цей процес є річчю неприпустимою у будь-якій країні світу. Чим ми гірше? Чому ми маємо дозволяти якійсь купці недолугих молодих російських шовіністів паплюжити все українське руками наших же громадян? Що такого ми завинили Росії, що мусимо терпіти таке ганебне до нас ставлення з боку тих, хто вважає себе російськими патріотами, що по суті перетворюються у нових "націонал-соціалістів"?
Так, зробімо для себе відповідні висновки, щоб не потрапляти в такі халепи надалі.
ANONIM 
