Владу – народу, землю – селянам?

Комуністи, соціалісти та інші виявились більш відповідальними?!

Зустрілись колись троє однокласників над Дніпровською кручею за чаркою. Один – майор (пожежник), другий – підполковник російської армії і ваш покірний слуга – селянин (одноосібник). І от, між іншим, розказує цей підполковник російської армії, що чув він про план, як забрати українські сільськогосподарські землі у приватні і навіть іноземні приватні руки. Я його тоді дуже критикував: мовляв, при тих цінах невигідно вкладати в купівлю земель, бо, при невеликій орендній платі, бери скільки хочеш-зможеш і користуйся. На це підполковник відповідав: нічого, що поки не дуже вигідно, вони спочатку скуплять майже всі землі, а вже потім зроблять такі ціни на продукти, що їм це все вернеться сторицею.

Пройшло рік чи два і Медведчук, якого зараз вже і забувати почали, із своєю компанією протягують свій Земельний кодекс по якому земля ніби вже не є власністю народу України, бо її можна продавати окремим українцям. Замітьте, без всенародного обговорення, без референдуму. І тут я з жахом усвідомлюю: полковник (тепер вже) був правий! Той план успішно працює!

І от приходить Майдан. Я в надії, що кучминське минуле все ж піде в минуле, їду в Київ репетувати "Кучму – геть!". От наївний. Хоч багатьох ніби й "геть", а справа їх жива, "живіша всіх живих".

І президент наш, якому я б міг простити багато чого з його минулого заради його майбутньої роботи на благо народу України, став основним сторонником приватизації сільськогосподарських земель, площа яких становить більшу частину території України. Хтось може сказати про мене: ото переживає за свій бізнес. І зовсім ні! Бо по-перше все це мало торкнеться мого маленького бізнесу і, крім того, я також є власником земельного паю. А, по-друге, мені вже за п'ятдесят і вже багатьох моїх однокласників нема на цьому світі, тож пора більше думати про вічне.

От я й думаю: чому всі такі спокійні? Чому лише комуністи, соціалісти, регіонали та інші, які мені в принципі неприємні, виявились, може тільки на словах, більш відповідальні?

Отож і пишу, "будучи от рождения косноязычен", про це, що болить, бо ніхто цієї теми крім Аратти не торкавсь. Якщо і обговорюють, то лише термін мораторію. А я в своїй "Чи українська ще Україна", як мені здається, аргументовано довів зловредність продажу сільськогосподарських земель для всього народу України, незалежно від походження та віросповідання. То що тепер репетувати на наступному майдані: "Слава КПУ"?