2008 рік доленосних рішень

У квітні цього року Україна має однозначно визначитися із своїм ставленням до НАТО.

Цей рік має бути знаковим для України. Ми маємо всі сприятливі умови, аби довершити процес утвердження нашої Незалежності. Маємо демократичну більшість у ВР, маємо пропрезидентського премєра, маємо секретаря РНБУ від меншості, маємо цілеспрямованого Президента – це є цілком достатнім, аби прийняти і втілити доленосне рішення про приєднання України до Північно-Атлантичного Альянсу.

Кілька днів тому переглядав етапи, як приєднувалася до НАТО наша сусідка Угорщина. Також не без складнощів. Не без упередженості, не без протистояння у суспільстві. Зате зараз всі відчули корисність цього кроку і його економічну вигідність, оскільки інвестори перестали остерігатися вкладати в економіку країни.

Але мені запала дкмка одного з угорських політиків стосовно того, що такі доленосні питання недоцільно виносити на розсуд непідготовлених громадян. І тому – це рішення в Угорщині приймав парламент.

Мені відразу прийшли на думку "бабулі" Вітренко. Невже таке доленосне рішення має приймати галасливі бабушки? Цього квітня Україна однозначно має заявити про свої наміри і підписати програму приєднання до Альянсу. Тільки перебуваючи у союзі з європейськими народами Україна зможе почувати вповні захищеною свою Самостійність і Соборність.

В противному випадку ми будемо поступово поглинатися тією "братерською" і авторитаристською РФ.