Не хочеться встрявати в обговорення на понятійному рівні типу: "капіталізм", "соціалізм", "солідаризм" та інших надзвичайно, життєво необхідних ізмів, бо все це справа темна, та й не для будь-якого розуму.
Краще оцінимо нашу Конституцію конкретно, на рівні її понять.
"Ст.93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України."
Що таке "законодавча ініціатива"?
Законодавча ініціатива, та написання конкретних законів це ж абсолютно різні речі.
"Ст.85. До повноважень Верховної Ради України належить:... 3) прийняття законів."
Хто конкретно повинен писати закони? Депутати, помічники депутатів, чи інші їх жебраки?
Де в Конституції записано, що депутати повинні писати закони? І хто тоді відповідає за якість законів?
Ми отримали законодавчу гілку влади, яка має принциповий дефект: непрофесійних народних депутатів, які повинні професійно писати закони.
Ленінський принцип про кухарку, що може керувати країною, нарешті повністю реалізовано в Україні!
І ми пожинаємо плоди цього ленінського маразму на всіх рівнях нашого життя, з верху до низу.
Головна проблема нашої влади навіть не в тому що риба гниє з голови, а в тому, що вона народжується з неправильно побудованим, але ж на жаль працюючим мозком.
Кухарка, електрик, бізнесмен, чи охоронець бізнесмена, можуть бути політичним лідером, але вони апріорі не можуть бути фаховими законотворцями. Навіть якщо вони мають ступінь проффесора.
Ми повинні нарешті вирішити, що ми хочемо отримати від нашого парламенту?
Або Верховна Рада це законодавчий орган, і в ньому повинні сидіти професійні юристи, або,
якщо Рада, це політичний орган, то тоді потрібно нарешті змінити її функції, та внести ці зміни до Конституції.
Якщо прийняти як аксіому, що Верховна Рада України працює: "...від імені народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу...", тоді Верховна Рада повинна бути саме політичним центром, в якому зібрані політичні лідери країни, з тих партій що перемогли на виборах, програми яких підтримали виборці, а не грошові мішки, які перетворили Раду в свій клуб, де вони лобіюють тільки свої інтереси, та ховаються за депутатською недоторканністю.
Все б нічого, хай би в Раді був клуб-450, але на жаль така схема побудови законодавчого органу не здатна створити умови для стабільного, та безкризового розвитку держави. Політичні цілі, що підмінюються економічними, та ще й вузькоприватними інтересами, це ж абсолютно різні речі.
Ми ще збираємось відокремлювати бізнес від влади? І бажано так, щоб не один з наших сіамських близнюків передчасно не помер.
Існуюча безхребетна влада чомусь ніяк не зробить Україну конкурентноздатною, що в кінцевому рахунку б'є і по бізнесу. Кому це вигідно?
Що можна було б взагалі запропонувати для вирішення наших хронічних конституційних проблем? Зрозуміло, що ми повинні нарешті розмежувати наші гілки влади.
Як на мене, існуюча система влади: "Президент-Верховна Рада-Кабінет Міністрів", при внесені в її структуру необхідних змін, є для України найбільш оптимальною. Але необхідна максимальна прозорість з розподілом сфер впливу. Вони звичайно не повинні перетинатися та дублюватися.
Ми повинні нарешті вирішити принципові питання побудови нашої влади.
Як саме ми повинні проводити вибори? Хто і за що відповідає? Наскільки влада повинна бути децентралізована?
Розмови про те що місцеве самоврядування це панацея від всіх наших проблем, це повна дурня, без першочергового вирішення проблем на вищих щаблях української влади. Активізувавши безлад, ще й на місцевому рівні, ми остаточно розвалимо систему управління країною, і нарешті отримаємо довгоочікуємий колапс. Він комусь потрібен?
Нам всім потрібна реальна реформа влади.
І не важливо як вона буде називатися: політреформа, чи конституційна реформа, головне щоб це була дійсно реформа. А не перетягуваня ковдри між гілками влади. Продовження безкінечної війни між різними гілками влади лише ще більше заганяє проблеми в глухий кут.
Хоча для тих хто існує ловлячи рибу в каламутній воді, це можливо і потрібно? Але ж є в Україні і інші люди.
Чому б нам нарешті не почати необхідні зміни з самого початку, з розгляду базових понять?
Як можна перебудовувати Конституцію не побудувавши надійного фундаменту?
Давайте нарешті розберемося з базовими поняттями, а не будемо продовжувати тулити красиві, але беззмістовні лозунги переписані ще з радянської Конституції.
Як конкретний варіант, можливо б було запропонувати таку концепцію побудови Верховної Ради:
Верховна Рада не займається конкретною розробкою законів, вона їх лише ініціює концептуально (законодавча ініціатива депутатів), а вже пишуть закони професіонали в Мінюсті, разом з галузевими міністерствами. Це підвищить якість законів, та ускладнить прийняття явно лобістських законів. Верховна Рада лише розглядатиме та прийматиме вже узгоджені з існуючим законодавством України тексти законів. Головним же завданням Верховної Ради повинна бути розробка бюджету, та контроль його виконання.
Останні, дострокові вибори не дали, і не могли дати таку Верховну Раду, що була б здатна приймати необхідні для стрімкого розвитку країни економічні закони.
Ця Верховна Рада повинна зробити головне, – провести нарешті реформи влади, які першочергово потрібні Україні.
