До 90-річчя битви під Крутами
Частина І
На Аскольдовій могилі
Поховали їх -
Тридцять мучнів-українців,
Славних молодих...
П. Тичина
Нещодавно відсвяткували Різдво за усіма українськими традиціями. Стояв сонячний зимовий ранок. На землі лежав білий та пухнастий сніг. Неподалік – селище Крути, поряд залізнична артерія, що прямує до серця України. Ні що не сповіщало про насуваючу погрозу із сходу. Але ближче до вечора вітер вже почав господарювати, піднімаючи завірюху у полі неподалік від станції.
Нація ще не вмерла доки, не зник з обличчя землі останній її герой...
29 січня 1918 року відбулася подія наслідки якої дуже важко переоцінити, а тим паче не до оцінити. Майже 300 українських патріотів – студентів молодших курсів Київського університету Св. Володимира (нині національний університет ім. Т. Г. Шевченка), Українського народного університету та слухачів старших класів гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства виступили проти більшовицьких військ, що прагнули розвести вогонь революції на теренах УНР.
Радянська Росія в жодному випадку не змогла змиритися з незалежністю та навіть автономією України. Ситуація особливо загострилась після проголошення 4 Універсалу Центральною Радою, що фактично привело Україну до стану неоголошеної війни з більшовиками. Останній документ піддався рішучій критиці вождем пролетаріату. Всім стало зрозуміло, що мирним шляхом владнати конфлікт не вдасться.
12 грудня 1917 року Всеукраїнський з'їзд Рад у Харкові проголосив Україну радянською республікою і вже через декілька днів надходила військова і інша допомога більшовицьким силам Під командуванням Антонова-Овсієнка 20-30 тисяч більшовицьких загонів прямували на схід України, а з північного сходу наступав загін Михайла Муравйова. Незважаючи на те, що загін названо Східним фронтом, він складався із більш шести тисяч чоловік, переважно московських і петроградських червоногвардійців та матросів Балтійського флоту. Також на їх бік переходили революційно налаштовані загони українських військ. Зокрема полтавські червоногвардійці на чолі з С. Козюрою – в минулому підпорядковані Центральній Раді. В операції приймали участь донецькі більшовики під проводом Д. Жлоби. З кінцем грудня 1917 року радянську владу вже було встановлено у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях. На черзі був Київ...
6 тисячний загін під командуванням Муравйова вів наступ на столицю уздовж залізничної колії Харків-Полтава-Київ.
На той момент майже з 300 тисячної армії УНР вірними залишилось приблизно 15000, й ті не складали єдиний ударний кулак. Решта була деморалізована, втомлена війною або перейшла на бік ленінців. У такому стані єдиною опорою Центральної Ради залишилась патріотично налаштована студентська молодь столиці у складі швидко сформованих двох куренів, що налічували трохи більше аніж 300 чоловік під проводом їх однокашника трохи старшого за віком Омельченка А.
У той неспокійний час газети надрукували звернення до київського студентства: "Прийшов грізний час для нашої Батьківщини. Як чорна гайворонь, обсіла нашу Україну російсько-"большевицька" грабіжницька орда, котра майже щодня робила у нас нові захвати, і Україна, одрізана звідусіль, може врешті опинитись в дуже скрутному стані. В цей часУкраїнська фракція центру Університету св. Володимира кличе студентів-українців усіхвищих шкіл негайно прийти на підмогу своєму краєві і народові, одностайно ставши під прапор борців за волю України проти напасників, які хочуть придушити все, що здобутонами довгою, тяжкою героїчною працею. Треба за всяку ціну спинити той похід, який може призвести Україну до страшної руїни і довговічного занепаду. Хай кожен студент-українець пам'ятає, що в цей час злочинно бути байдужим... Сміливо ж, дорогі товариші, довбаймонашу скелю і йдімо віддати, може, останню послугу (авт.) тій великій будові, яку ми ж самі будували – Українській державі! Записуйтесь до "Куреня Січових Стрільців", який формується з студентів Університету св. Володимира та Українського Народного Університету, звідки, мабуть, ми будемо розподілені серед декотрих українських військових частин, для піднесення культурно-національної свідомості та відваги..."
Таким чином, "турботливі дорослі" кинули напризволяще необстріляну, у всіх відношеннях молодь – цвіт своєї нації...
Далі буде...
