За рахунок чого ми живемо?

Існуюча система влади не сприяє продуктивному розвитку держави.

Будемо вважати, що в Україні існує дві форми продуктивної власності – приватна (сюди віднесемо більшість закритих і відкритих акціонерних товариств, заводи, фабрики, банки, ЗМІ і інш.) і державна (це залізниця, автошляхи, річки, моря, газо і нафтопроводи, корисні копалини, земля і дещо інше). Приватна власність в основному знаходиться в руках людей, кількість яких складає приблизно 1% всього населення в Україні.

Сфери інтересів у 99% населення і у 1% населення абсолютно різні. Якщо перші розраховують на рівність всіх перед законом і загальну справедливість, другі готові на любі порушення в ім*я збільшення своїх прибутків. (Нехай тільки на мене не ображаються чесні бізнесмени і я не дуже ідеалізую першу групу, до якої належу і я.)

Кому належить влада в Україні? Якщо врахувати, що в нашій Верховній Раді 450 мільйонерів, неважко зробити висновок, що влада і ЗМІ в Україні в повній мірі контролюється цим 1% найбагатших людей – тобто, приватним бізнесом.

Таким чином, "приватна" влада (з усіма її структурами) контролює як всю державну власність і діяльність, так і самих себе (?!).

На чому може багатіти наш український бізнес?

а) На продуктивному виробництві і міжнародній торгівлі;

б) На спекуляції, обмані, контрабанді і інше;

в) На ухиленні від сплати податків;

с) На специфічному використанні загальнодержавних ресурсів (їх крадіжці).

Успішно працюючих промислових підприємств в Україні дуже мало, сільське господарство в занепаді. Це пояснює, чому з кожним роком зубожіє більшість з 99% частини населення України?

Тоді виникає запитання: за рахунок чого з кожним роком примножуються багатства в 1% частини населення? Проведенний вище грубий аналіз свідчить, що представники нашого бізнесу (це не стосується законослухняних успішних бізнесменів) можуть багатіти за рахунок пунктів б, в і с. Так цікавою є форма взаємовідносин: бізнес – народ. Продукція, яка випускається українськими бізнесменами, продається в Україні по світових, а то й вищих цінах. Але в такому випадку, вони мають купувати сировину, електроенергію, газ, користуватись дорогами, залізницею і т.д. по світових цінах. А робітники, котрі працюють на цих підприємствах, мають отримувати світову заробітну плату. Нічого цього не має. Простий приклад. За кожний квадратний метр зданої житлової площі в Києві будівельникам платять біля 800 у.о. Один квадратний метр житлової площі в Києві коштує біля 3000 у.о. В чий карман іде різниця? А ситуація з вугіллям?...

Тобто, найбільш "прибутковим" є пункт с – розкрадання загальнодержавних ресурсів, які, згідно Конституції України, належать всім 100% її громадян. Але ж стерегти нашу державну власність ми довірили їм, 1%. Тоді подумайте, на кого працює ця власність? Не нагадує все це вам ситуацію, коли стерегти своє майно ви найняли банду ворів і грабіжників?

Як на мій погляд, зараз економічна ситуація в Україні дуже критична. Існуюча система влади не сприяє продуктивному розвитку держави. Загальнодержавні ресурси виявилися обмеженими, а деякі просто вичерпалися. Страшенна корупція. Чесно працювати практично неможливо і не вигідно. І недаром наш Президент, щоб хоч якось виправити ситуацію і замість того, щоб наводити лад в країні, готовий торгувати народною землею. А далі що?