Почесність такої місії гарантована. Поважатимуть заступника як і самого царя, а не то худо буде. З цієї точки зору, за російське політичне середовище Медведєву нічого переживати. Адже його Путін вибрав, тож і сприйматимуть його як вдале рішення і не інакше. Зависники теж позамовкають на певний час, поки свіжою в пам'яті буде рука Путіна. Загалом, на посаду Президента Медведєв має вступити в повному політичному комфорті.
Колишній Президент Російської Федерації звісно не допуститься до якогось там депутатства, і в політиці займатиме найвищу після Президента виконавчу посаду Прем'єр-міністра. Політична підтримка йому хоч і послабне, але все ж більшість "сірих людішок" й далі зручно влаштовуватимуться завдяки його імені. Що є легшим шляхом отримати політичне місце ніж йти проти.
Водночас, Путін пильно слідкуватиме за не виникненням потужної політичної групи прихильників Медведєва, непідконтрольної його впливу. Для цього в заповіт для тимчасовості Медведєва залишено жорсткий курс по відношенню до всіх. Таким чином підлабузники, які понадіючись отримати щось більше в Медведєва, залишаться за бортом. Різношерстна команда підкорятиметься теж Путіну, а Медведєв матиме тільки обмежений вплив.
Прогнозовано й тимчасовий Президент не зіватиме і намагатиметься освоїтись на посаді. Тиха гра, хто більше членів кабінету міністрів перетягне на свою сторону чи поставить своїх, між ним і Путіном обов'язково з часом почнеться. Швидше за все тут і прийдеться колишньому Президенту застосовувати парламентські важелі впливу у вигляді відповідних законопроектів.
Перспективи такої уздечки і вселяють непевність та переживання Медведєва, коли його кандидують в тимчасові Президенти. "Тяжкий вантаж" очікуваних способів забезпечення підконтрольності діяльності Медведєва виразно проявляється в його пригніченому стані. Політтехнології це виправлять, знайшовши правдоподібне пояснення. Але куди діти приреченість від неможливості подати добровільно у відставку, що означало б загнання його Путіном.
Найбільше проблем у Медведєва виникне під кінець його терміну. Критика поллється з усіх сторін. Звинувачення в недопрацюванні і заважанні здійснювати путінські реформи буде коливатись в залежності від прив'язаності людей до тимчасового Президента. Незбалансованість і невміння знайти спільну мову з кабінетом міністрів, з губернаторами теж ставитимуть в провину Медведєву під завершення його терміну.
Бо Путін має повертатись на четвертий термін президентства тріумфатором. І вже тим більше необхідність його другого пришестя має бути аргументованою. Успішність діяльності на посаді Прем'єр-міністра складатиме тільки позитивну частину цих аргументів.
З іншої сторони пояснити прийдеться і необхідність заміни його прем'єрської праці на президентську. Тут і попав Медведєв. Доведення його неповноцінності і нездатності в повному обсязі виконувати закладені напрямки роботи стануть лиш натяками на потребу заміни його Путіном. Жорстка ж критика провалів і відповідальності за них остаточно зробить з Медведєва під кінець терміну не конкурента Путіну.
Проте буде й різниця між попереднім сходженням Путіна на п'єдестал і майбутнім. Тріумф Путіна з його черговим вступом на президентство тепер не зможе базуватись на противазі "старому, слабому і невпевненому" Єльцину. Бо мова тепер йтиме про приємника Путіна як не як. Тому й вигравати буде на кращості його від свого обранця. Для цього копіювання і схожість Медведєва до Путіна тут якраз доречі. Тому що оригінал само собою завжди сприймається як кращий за копію.
Ось таке воно тимчасове президентство чекає Медведєва. З повсякчасною політичною боротьбою і неможливістю отримати відповідну оцінку за роботу. А все тому, що в царській Росії завдання імперські, і створення умов конкурентності до них не відносяться.
