Кулачні бої як аргумент "мудрості"?

Війна біля трибуни Верховної Ради-це демонстрація "принциповості", "відстоювання" своїх поглядів, вираз думки частини електорату? Ні, то буря в склянці води. Стверджувати так мене спонукало не тільки моє особисте переконання, а й невеличкий експеримент, проведений одним із моїх знайомих.

Наше місто – типове для південно – східної частини держави. Воно входило колись у так званий "червоний пояс": підприємствами, до та й після роздачі їх зятям, кумам та добрим знайомим, керували "червоні директори". Тут все ще процвітає совковий менталітет. І не дивно – з часів розгрому останньої Запорізької Січі, "приєднання" до північного сусіда, виконання наказу цариці Катерини про те, щоб і духу козаччини тут не було, (а на сучасній території й околицях міста розташовувалось п"ять Січей). Для скорішого утворення "новой общності- совєтского народа" на металургійні гіганти привозили сотні сімей з Уралу й інших кінців "страни необ"ятной". Місцевих "розкулачували" й вивозили за Урал, морили голодом.

Тому й "червоність", а тепер і "білоголубиза"- цілком природні явища.

Отже, якщо буря біля трибуни ВР- вираз "чаяній" свого електорату, то він, той електорат, у тому числі й нашого міста, повинен також активно реагувати, підтримувати потуги своїх обранців. З цим, власне, й був пов"язаний експеримент мого знайомого старожила міста – Петра Петровича.

- Поїдемо, – сказав він якось, – по шостому маршруту пільговим автобусом. Проведу маленький експеримент. Побачимо, що вийде.

Сіли біля центрального ринку в пільгову "шістку" – один з найдовших міських маршрутів. (Пільгові автобуси, то спеціальні – для пенсіонерів та інших пільговиків. Решта горожан їздять на звичайних).

Зазвичай в пільгових автобусах – шум, гам, штовханина. На цей раз – незвична тиша. Та й пільговиків якось не дуже багато.

- Починаю розминку, – хитро усміхнувшись, сказав Петро Петрович. Відкашлявся й мовив: " Бабоньки! Чого засумували?"

Мовчать.

- Пропоную провести вікторину для кмітливих та допитливих. Запитання перше: чому в передачі "Я так думаю" на каналі 1+1, де президент вів дискусію з лідерами парламентських фракцій, лідера фракції ПР не було?

Мовчать.

- Пропоную варіант відповіді: тому, що проффесор. Хто за таку відповідь?

Мовчать.

- Варіант другий: тому, що лікував коліно в одній із країн НАТО.

Мовчать.

- Тому, що був на прийомі у Алтайського шамана.

Тиша.

- Тому, що звик бути в тіні.

- Чого ти вчепився до нього?! – вигукнула бабуся в чорній шапочці. – Не був, так не був, зате потім по всіх каналах виступав.

- Підтримую перший варіант відповіді, – нарешті обізвався дідусь з паличкою.- А сам виступав тому, щоб не було з ким зрівнювати.

- Добре, – підбив підсумок "розминки" мій знайомий. – А тепер скажіть, чому депутати-регіонали та комуністи воюють перед трибуною Верховної Ради?

- Бо робити не хочуть, – чую з іншого кінця автобуса.

- Ні. Вони за Черновецького заступаються.

- Якого там Черновецького! Проти НАТО вони.

- Ага, хочуть Яценюка зняти, бо підписав договір з НАТО, щоб наших солдатів в Афганістан послати.

- Мало нам того Афганістану. Мій син там загинув.

- Та то було зовсім інше – ми захищали братній народ від американців. Афганці нас попросили.

- Який дурень вас просив! Самі пішли. Дітей на смерть послали.

- Ага! От і не хочуть комуністи, щоб ще раз туди наших посилати.

- А тоді хто посилав? Ті ж таки комуністи!

- То була зовсім інша ситуація. А тепер – НАТО. То агресивна військова організація.

- А чому тоді на вступ до неї вишикувалася ціла черга? – втрутився у розмову Петро Петрович.

- Яка черга?! Тягнуть за вуха туди всіх підряд, – обурилася бабуся в чорній шапочці.

- Кого, наприклад? Польщу, Естонію?

- Та вони самі туди, бо не хочуть з Росією дружити, – відповіла бабуся.

- Та сама Росія дружить з НАТО.

- Неправда! НАТО- ворог Росії!

- А знаєте, що Росія сама вже практично в НАТО? Чому тоді більше ніж півсотні російських чиновників акредитовані там і співпрацюють? Навіть представники військово – промислового комплексу.

- Все одно, НАТО- то є агресор! І ворог Росії.

- А чому він не розпався, той агресор? Варшавський договір розсипався як пісочна хатинка...

Знову запанували тиша в автобусі.

- Добре, то правильно роблять депутати, коли блокують трибуну ВР?- запитав мій знайомий.

- Правильно!

- Дурне роблять! Працювати треба, а не кулаками махати. Я- ні за, ні проти НАТО, але, думаю, депутати не масою своїх відгодованих тіл повинні доводити свою правоту. Вони б закони приймали, вони б показували свою силу не кулаками, а розумом.

- Стоять, свистять, кричать як дикуни, а їм ще й таку зарплату видають! Нероби!

- То вони тільки прикриваються тим НАТО, вони просто не хочуть дати працювати коаліції. Бо якщо діла підуть нормально – який дурень тоді за регіоналів чи комуністів проголосує! При чому тут НАТО?

- А я проти НАТО!- вперто твердить бабуся.

- А чого ти проти НАТО? Скажи щось нове, – дідусь з паличкою.

- Бо вини – агресори!

- Старе як ти. То кого вони завоювали?

- Та всіх! Всі, хто туди вступив – завойовані! Зразу свої військові бази ставлять.

- А Чорноморський флот Росії на нашій території?

- Та то інше... Росія – наш друг. Вона нас захищає.

- Від кого?

- Від НАТО.

Ще довго ходили по замкнутому колу суперечки в автобусі. Висловилися практично всі, хто бажав. Але, знаєте, я щось не помітив, щоб була одностайна й беззаперечна підтримка агресивних дій регіоналів і комуністів у ВР. Так, люди зашорені старими совдепівськими стереотипами Так люди не мають свіжої об"активної інформації про НАТО. Так, багато хто підтримує протести ПР і КПУ, але по суті, а не методи, якими це робиться. Демонстрація фізичної сили популярна серед братви. Нормальні люди, які б погляди політичні не сповідували, не дуже-то сприймають кулачні бої там, де можна й потрібно демонструвати інтелект. Демонструють те, чим багаті. Як продемонструвати те, чого нема? Але ж, – дан пріказ, виполнять нада... Як вміють, так і виконують.