Откровения голубой крови бандеровца

Шкодую, що не можу пошаткувати вас на капусту лише за те, що невчасно знімаєте переді мною шапку. Або розпорювати животи зайдам і набивати їх нашою землею та нашим зерном, щоб наїлися чужого донесхочу, як дідусі наші цілком справедливо робили.
Отака вона різниця – між вами і нами...
Довічна.

Сейчас перед вами не статья. Перед вами – цитаты. Комментарии к моей статье разгневанного жителя города Львова, выпускника Львовского национального университета на интернет-сайте. Дискуссия его с читателями. Можно было бы не обращать внимания на этого анонимного писателя, но... Короче, читайте...

Ось тут, на блозі, серед шнирів та шісток, будую Україну.

Я – потомственний українець. З діда-прадіда. Внук бандерівця. З дворян. Які завжди ненавиділи рідкотверезу найменшкваліфіковану робочу силу, що називалася пролетаріатом і довго була гегемоном.Рівно як і нині чинних в політиці тупих дітей селянських...

А вас вони тупістю своєю не дратують?

Дописи безсилих кухарчуків?

Бо мене – ні. Я їх дресирую. Професійно. Хобі таке в мене...

Законослухняність диктую. Лагідно, на відміну від сержанта міліції. А сержант – жорсткіше. І чомусь у всіх незгодних штаники завжди одразу мокрі й маму кличуть...

Так теж правильно, щоб закони держави "ідіотизмом" діти алкоголіків не називали...

І на повагу – розраховувати не варто: ніде не обіцяв я дурнів поважати.

Я – роботодавець ("експлуататор"). На мене працюють ті, кому я таку дав можливість. І я справді гордий тим, що нас називали в дореволюційній Росії і далі тепер називатимуть "сіллю землі".

Ви можете створювати робочі місця, додаткову вартість, платити зарплати і обов'язкові до бюджету платежі?

Судячи з вашого лексичного запасу – вам це недоступно в силу інтелектуальних досить обмежених можливостей.

Я не совок, я – унікальний. Як і ви всі. Правда, кожен в своєму роді...

І я розмовляю з вами як Господар, і не тремчу, і страху не було в нас ніколи, тому й Галичани горді ми, не холуї нічиї, а ви і справді затремтіли, як вийшов я до мародерів і про кінець окупації повідомив. Я сказав – чітко і правильно. Так тепер буде завжди.

Таким чином піди утрись – і більш не слинь.

В 1917 росіяни свою культуру розстріляли. І пішли в запой. До сьогодні...

Тупо. Дуже тупо. Як і належить смердам. Ви в принципі не можете бути дотепними. Які ж ви громадяни, якщо Україна для вас – ну і далі по тексту.

Чи ви думаєте тим, що між ногами?

Більш так не робіть: всі думають тим, що між вухами...

Ми інші ми, інші, зовсім інші, Титульна Нація називаємося, правдиву історію національно-визвольної боротьби знаємо і шануємо – то наша історія, велична, кривава і героїчна, і саме ця боротьба обумовила те, що маємо нині, і своєю можливістю стати громадянами європейської держави ви якраз Степану Бандері і завдячуєте, якщо не життям власне, яке цілком могло б справедливо обірватися десь в Чечні, наприклад...

Істерично розбивати головою стінку – можете, звичайно, але змінити нічого не зможете вже ніколи: навіть найдовша окупація має свій остаточний кінець. В тому числі і щодо мови. Чи історії. Чи традицій – самогон на могилки, наприклад. Чи мавзолеї для трупів. Чи мат і хамство патологічні в побуті, безвідповідальність і злодійкуватість на роботі – це все совдепія, це все – в минулому, гіркому й ганебному, гегемонії кухарчуків.

Про яку повагу мова? Ша, кремляді!, – і вся розмова.

Поважають розумних...

Гарний віршик, але ж саме про Вас:

Кремляди:

"Время наше будет знаменито тем, что сотворило страха ради новый вариант гермафродита: плотью – мужики, а духом – бляди".

В народе за этими людьми уже давно и прочно укрепилась кличка "кремляди". Только ее мало кто осмеливается произнести вслух. Цедить сквозь зубы некое подобие фраз и цинично сплевывать (теперь уже в сети) – это все, чему научилась в вузах России некоторая часть ее населения.

Бач скільки нових слів від мене ти навчився?

Леся Подерев'янського тепер напам'ять будеш знати.

Ще п'ять століть – і станеш ти людиною, а громадянином бути ми заставимо, як і вимагав Маяковський...

Шкодую, що не можу пошаткувати вас на капусту лише за те, що невчасно знімаєте переді мною шапку. Або розпорювати животи зайдам і набивати їх нашою землею та нашим зерном, щоб наїлися чужого донесхочу, як дідусі наші цілком справедливо робили. Натомість з моїх грошей мародерам і вбивцям пенсії великі моя держава платить.

Отака вона різниця – між вами і нами...

Довічна.

Так і не зауважили, що ми давно вже Нацією стали. Титульною.

Нехай перехворіють, блювотиння совдепії – явище тимчасове...

Почитав статтю і, особливо дописи, дійшов висновку неспростовного: дуже тупі. Унікально. Якось патологічно і на генетичному рівні. Як і всі діти від запойних батьків...

Знаю дуже оргигінальний спосіб самогубства. Але на українській мові. Будете наполягати – я перекладу, для Вас виключно...

Самогубство нам віра забороняє – вам цього не зрозуміти.

А спосіб ну дуже оригінальний. Якраз для атеїстів-трупопоклонників...

Все Вами написане – піт на яйцях бабуїна.

Але нік вибрано надзвичайно вдало.

Аргументую і пояснюю, я сьогодні добрий:

В сімнадцятому ви перемогли – ніхто не сперечається, одначе:

"Усі перевороти, юний друже,

Одне начало мають і кінець:

Спочатку розбивається склотара,

А потім підкрадається п – ь."

Лесь Подерев'янський. "Корль Літр".

От він і підкрався. Непомітно...

Ось вона: або громадянин, або біомаса. І ніяких третіх варіантів...

Я нікого в "грязь" не втоптую.

Я топчу, як завжди, "грязь", що після совдепії ще залишилася...

Вам значно простіше буде в Росію переселитися, Путін підйомні великі дає.

А тут – перепрошую, Україна, Європа, закони всякі, ціну на алкоголь піднімати будуть...

Це Ви кому сказали "Все!!"?

"Все" сказав Конституційний Суд. Його рішення не передбачає ніяких дискусій.

Я не відчуваю насолоди від безпосереднього спілкування з людьми відверто деморалізованими, деградованими, з чисто пролетарським класовим розуміння етики, естетики, загальної культури,серед знайомих моїх не має ні шарикових, ні швондєрів, і голуба дворянська наша кров та традиції таку біомасу на віддалі тримали завжди.

Весняний дощ змиває всі харчки з асфальту запльованих тротуарів наших русифікованих міст і містечок.Все менше суржику "общепонятного", мату російського, завжди п'яних військових, піднімається МОВА наша солов'їна, повертається історія правдива, героїчна, велична і кривава, а ваші дописи – агонізуюча конвульсія останньої імперії...

Якби вся шваль, що приймала участь у шабаші в Сіверськдонецьку акуратно розсілася б на нарах – за всіма законами і держави, і здорового глузду, – саме тоді ми і мали б якісь підстави говорити про адекватність уряду зокрема і державної влади взагалі.

А нині чинний уряд ні до Закону про мови, ні до рішення Конституційного Суду жодного відношення не має...

"Подноготная": Єдина державна мова, як і кордони – необхідно- обов'язковий атрибут держави і всі істеричні на цю тему і навколо неї спекуляції обумовлені психологічною неготовністю знахабнілої російськомовної меншини визнання українського – ні не союзного, ні не російського, – ГРОМАДЯНСТВА.

3.Тому що це передбачає втрату статусу окупантів, психологічної переваги над "местными", яких дідусі ваші "жизни учили" 300 років. Суть мовного питання в припиненні окупації на побутовому рівні, з чим не можуть змиритися на підсвідомому рівні нащадки мародерів.

Азія, одно слово...

Ну і ще генетика – батьки, зазвичай, хронічні алкоголіки.

"В ДЕРЖАВІ НЕДЕРЖАВНОЮ МОВОЮ МАЮТЬ ПРАВО РОЗМОВЛЯТИ:

ГІСТЬ,

НЕВІЛЬНИК,

ОКУПАНТ".

Карл Маркс.

От як привикнуть "Сєвєродонецьк" "Сіверськдонецьком" називати – це й означатиме кінець окупації на побутовому рівні: мовної – в тому числі.

Є така велика європейська держава Україна, в якій живе Титульна Нація, яка й дала назву цій країні, українці називаються, вони складають 89% населення території. З цим треба змиритися.

А дріб'язкові помилки ще довго будуть, - як наслідок русифікації, деморалізації, деградації, втрати здорового генофонду нації та сотень мільйонів людських життів, – це ще далеко не найважчі наслідки трьохсотлітньої окупації...

В цій темі і серед її дописувачів – справді нікому зі мною конкурувати. Ваша інтелігентна зовнішність ніяк не відповідає хамській сутності вашій, – ось правда, яку ви і зуміли продемонструвати у своїх дописах. І абсолютно нічого більше.

Таким чином і ваші дописи, і стаття автора до шизофренії значно ближчі.

Від чого я і пробую вас лікувати.

Ви ж ніяк не можете заперечити, що саме вас і таких як ви я саме й лікую?

Кажу ж: хобі в мене таке, тупорилихвинищувач.

Ви ж можете відрізнити посполите хамство тупого смерда від дискусії – розмови розумних людей?

Я – можу.

Вам – не дано.

Не заперечую, відчувати і доказувати власну інтелектуальну перевагу – приємно.

Мене всі люблять – і я себе теж люблю – саме за інтелект і дотепність. Яка ж це САМО закоханість?

В мене вже весь "ХайВей" закохався, і навіть вам – було зі мною цікаво.

Невже мої дописи залишають можливість думати, що я собою нічого не представляю? Вони якраз – найяскравіші і незаперечні. Я ними дуже переконливо представляю свою життєву позицію, позицію Титульної Нації, яка була саме вами окупованою. Чим і пояснюється ваша відверто безсила істерика.

Ви вважаєте статтю – і дописи до неї нащадків мародерів, – толєрантними?

За останні три століття ви пробували розвиватися, нікого не ущемляючи? Це не так складно.

Путіноїди, ви ж читайте, що пишете...

А ви можете написати коментар від мене переконливіше чи дотепніше?

Покажіть.

"Зри в корень!" – казав Прутков.

Я – можу.

Вам – не дано.

Я от вас всіх почитав і теж задумався: Україна неминуче стане перед вибором між резерваціями, чи евтаназією.

Бродячих псів, наприклад, можна.

Але вони мені більш симпатичні...

Как говорится, без комментариев... Оригинал здесь http://h.ua/story/83448/