Не пхайте язик у мову. Негігієнічно.

Про "мовне гвалтування" та політичне хуліганство.

...У Криму, на міській площі, з неприхованою люттю дубасять телевізори за те, що вони "вєщают" державною мовою... З найвищих державних трибун російською мовою талдичать, що "ідьот ущємлєніє" російської мови. Включаються і економічні важелі боротьби проти мови: україномовні книги, газети, мовляв, не користуються попитом, вони збиткові. Кінопрокат втратить, якщо кінофільми будуть дубльовані українською. Підводять навіть "теоретичне" підґрунтя з застосуванням чи то теорії мови, чи то філософських трактатів і навіть з чисто абсурдними, (чи єхидно- іронічними) пропозиціями: "Если там кому-то очень хочется вот так, быстро и споро, всю Украину перевести на украинский язык – так почему у нас до сих пор еще Николай Басков поет на русском? Почему песни Киркорова на всех (!?) украинских телеканалах звучат без перевода? Немедленно найти дублеров! Пугачева в Украине должна петь на украинском! А украинских певцов, поющих на иностранном языке – подвергнуть всеобщему презрению. Это касается, в первую очередь, Ирины Билык, Таисии Повалий, Дмитра Зиброва, Гарика Кричевського". І стверджують, що в уряді "сідят дуракі". Від хуліганства вуличного – до хуліганства витонченого. І все – проти мови.

Ніде правди діти, не всі переклади кінофільмів зроблені кваліфіковано, багато браку у цьому є. Але чому ніхто не оголошував передстрайкову ситуацію у ті часи (на початку дев"яностих), коли іноземні фільми дублювалися востократ тупіше перекладачами з дебільними голосами, без натяку на інтонацію чи ще якісь тонкощі мови? Правда – російською. Не сумніваюся, якби таке тоді робили українською – ґвалт був би надзвичайний. Не сумніваюся також, що скоро дублювання українською будуть більш професійними. На все потрібен час.

До речі, коли дублювання зроблено нормально, – нема проблем з відвідувачами кінотеатрів, українська мова на їх кількість не впливає негативно. Скоріше – навпаки. От, наприклад, компанія "Бі Енд Ейч" повідомляє, що по Україні здійснено прокат 57 копій кінофільму "Так, ні, не знаю" дубльованих українською мовою. Першого дня прокату їх відвідали 20567 глядачів, що є рекордом. А в славетному місті Донецьку, в кінотеатрі імені Шевченка кінофільм цей фільм відвідали – 14 лютого 438 глядачів, а 18-го – 1146. Здавалось би, там, у російськомовному місті, після першого дня перегляду кінофільму, дубльованого українською мовою, кількість глядачів, за логікою деяких теоретиків від дублювання, мала б зменшитися. А виходить зовсім навпаки. І чомусь у тому таки Донецьку ніхто не страйкував, не плакав, що громадян української держави примусили дивитися фільм, дубльований державною мовою. І не кричали: ґвалт, "ізнасіловалі!".

А щодо кінофільмів, випущених за часів СРСР, згоден, їх можна і б не дублювати. Але сучасні російські, – як і інші іноземні. Бо треба захищати свій інформаційний простір. Він і так вже майже програний. Проаналізуйте всі святкові телепередачі – від Нового Року до Нового Року. Суцільна російська попса. Часом, правда, як гості у чужому краю, можуть вигулькнути й наші виконавці.

Якщо держава не захищає свій інформаційний простір, вона приречена стати придатком цієї держави чи держав, які цей простір опанували (завоювали). Мова завжди була і залишиться однією із складових державності. Тому й точиться така запекла боротьба проти неї.

Чому саме зараз так активізувалися " защітнікі" російської мови в Україні? Та тому, здається, що поступила команда "Фас!" у вигляді повчання як трактувати свою історію, помахування ракетною дубинкою та наближенням Сєвєродонецька-2. Там, можна не сумніватися, буде гучне голосіння по "нещасній російській мові" в Україні, будуть пропозиції наслідувати приклад Косово – нові "пісуари" та таке інше.