Суспільствознавчий словник: громадянин, громада, громадянське суспільство

На черзі – "кущ" слів, який виявився поточно тут востребуваним. Наступний "кущ" буде про політику й політичну діяльність.

Громадянин, громада, громадянське суспільство (і держава)

Громадянин є не просто мешканцем якоїсь країни з її офіційно отриманим громадянством. Це – соціальний тип особи, який характеризується такими суспільно значущими якостями, як розуміння та вміння поєднувати власні та суспільні й державні інтереси, як почуття обов'язку (та його посильного виконання) щодо Батьківщини (патріотизм), як дієва відповідальність за свої дії в суспільній сфері, зокрема й у співдії з іншими громадянами, організаціями тощо.

Громадяни будують свою державу і протистоять тим, хто цьому заважає, вони є суб'єктами суспільного, державного життя. Бути громадянином – це брати участь (прямо/опосередковано) у створенні та захисті законів держави, бути підпорядкованим законам держави, бути захищеним законами держави.

Права громадянина забезпечуються виконанням його обов'язків. Принаймні – в нормальній державі. Аристотель зауважував: у спотвореній державі хороша людина стає поганим громадянином, а в правовій – гарним. Але держава й спотворюється, зокрема, тоді, коли багато хороших людей (і хороших громадян) не можуть справитися з певною кількістю поганих людей і поганих громадян:).

"Якість" громадянина: його зрілість, суспільна активність (громадянська позиція, громадянська діяльність), зумовлюється мірою розвитку суспільної та індивідуальної політичної культури, вихованням, практикою соціалізації

В дискусіях щодо співвідношення прав (і обов'язків) особи, як самоцінної думаючої одиниці, та "умовних" (обумовлених) прав (і обов'язків) громадянина, як суб'єкта соціального, суспільного життя, для нас важливо звернути увагу на наступне: хоч перші й "первинні", але практично не можуть реалізуватися без належного дотримання других.

Громада – первісно – спільнота родичів та сусідів, яка проживає й господарює на певній території (селищі, місті і т.д.) та виробляє певні правила співжиття і його захисту від внутрішньої та зовнішньої деструкції – старіша за державу, "лежить" в її основі, а держава – "надбудова" не над громадою, а – громадою розбудовується, як одна з необхідних структурних функціональних конструкцій в системі "суспільство", для існування громади (сукупності громад) – і не лише у "зовнішньому" навколишньому світі.

Увага! – історично громади були (й розбудовували державу) значно більш гомогенними за етнічним складом, ніж велика кількість громад/держав зараз. Це треба враховувати при апеляції до інтересів та викликів демократичного розвитку громад, принципи й форми якого (розвитку) витоково закладалися тими самими переважно етнічно гомогенними громадами (які не знали таких, як нині, "оскалів" міжнаціональних конфліктів, а конфлікти між митрополією й колонією вирішувались куди здоровіше:)!).

Нині поняття "громада" застосовують до мешканців певного району/регіону (територіальна громада), неформальних/недержавних об'єднань людей за інтересами (від хобі до суспільно значущих), але в будь-якому разі вона вже не складається, як колись, з людей, пов'язаних всерйоз й надовго (люди переїжджають, хобі міняється, створюється інше громадське об'єднання) – крім як добровільно взятою на себе відповідальністю за долю громади.

Громадянське суспільство (ГС) і держава.

Суттєві елементи ГС були вже в античних державах, але тільки європейських (та їх колоніях), збереглися (зазнавши ряду трансформацій) в європейському середньовіччі, поки не стали основою ГС в сучасних розвинених демократичних державах.

ГС як спільнота свідомих, активних, відповідальних громадян (зокрема й особливо сучасне ГС) не є якоюсь зовсім окремою від держави "соціальною будовою" (а тим паче альтернативною державі) – якраз такі громадяни здатні побудувати і ГС, і свою демократичну державу. Варто пам'ятати, що інтереси ГС захищаються (мають захищатися) не лише активними, свідомими й відповідальними громадянами та їх самоврядними недержавними об'єднаннями, але й законодавством, судом і поліцією, а тому не можуть бути реалізовані без участі держави (державних структур).

Сучасні західні та вітчизняні політологи підкреслюють, що становлення й розвиток ГС відбувається в тісному зв'язку із становленням правової держави, що для цивілізованого розвитку цих двох феноменів необхідно створювати й вдосконалювати надійні механізми взаємодії та взаємозбагачення, що не лише держава, але й інститути самого ГС можуть негативно впливати на інші його складові. Також – що певні інститути й феномени водночас належать і до ГС, і до правової держави, виконуючи роль необхідної "зв'язки" між ними і маючи вирішальне значення для існування й розвитку ГС (це – політичні партії, об'єднання, клуби, ЗМІ, механізми виборчого процесу, політична культура, політичне представництво тощо).