Успішність функціонування будь-якої системи залежить від безструктурних саморегуляційних процесів і від глобальних механізмів планової регуляції.
Якщо говорити про ці самі глобальні механізми в нашій країні, то можна сміливо констатувати, що абсолютно кожен з них не виконує своєї ролі. В результаті чого, прояви традиційної української саморегуляції безроздільно запанували на наших просторах.
Так уже сталося, що для українців не властиво укріплювати державу, як єдину структуру, здатну одним фронтом вирішувати внутрішні та зовнішні проблеми.
Замість цього, нам властиве планетарне розшарування, коли кожен об'єкт, трохи більшої маси, ніж оточуюча його матерія, починає підтягувати під себе все, що тягнеться.
Цей процес веде до втрати цілісності структурних зв'язків держави, з подальшим розпадом на окремі тіла.
Але доки цього не сталося, в Україні ще діють певні єдині "регулюючі" органи, що підтримують зв'язки один з одним, та з великими "планетами", українського суспільства.
Цікаво, що в середині цих утворень, діють дещо інші закони відносин між людськими індивідуумами та їх групами. Вони взаємовигідні.
Органи державної влади функціонують як цілісна конструкція в нормальній державі, але мають зовсім іншу мотивацію. Замість зміцнення і розвитку України, вони займаються використанням всіх наявних ресурсів держави, для особистого збагачення всіх пов'язаних особистостей.
Візьмемо, для прикладу, систему контролю виконання конституції.
Судова гілка влади України, дійсно виконує певну роль, але вона не має жодного відношення до якогось там права – все зводиться до вирішення конфліктів між небесними тілами, шляхом порівняння їх платоспроможності.
І цей факт став вже просто до непристойності не приховуваним.
Погодьтеся, в таких умовах, порядний бізнесмен чи чиновник, ніколи не піде захищати свої права у суді, знаючи, що це марна трата часу. Завжди легше піддатися системі. Отримуй і ділись.
Цей стан речей настільки вкоренився, що його стає неможливо подолати – кожна нова людина, що стикається з системою, стає або завербованою нею, або викидається за борт.
Система непорушна, бо кожен її елемент знає, що його неможливо вилучити через взаємопов'язаність, належність до підгруп по інтересам, та вигідність рівноваги.
Саме ця рівновага і є головним ворогом законності в середній на нижній ланці української влади.
Коли систему неможливо переконфігурувати, треба замінити правила її функціонування. Взаємна довіра має бути замінена на протилежне явище.
Треба розірвати цю стрічку Мебіуса.
Робиться це так: один високопоставлений чиновник, розуміючи свою відповідальність перед країною, іде на телебачення і зізнається у всьому, попутно закладаючи всіх своїх спільників.
Найкращим кандидатом на такий вчинок, з огляду на природжений талант ламати засади і сіяти хаос, є президент Віктор Ющенко.
Крім того, як голова держави, він напевне зможе розповісти про значно більшу кількість спільників.
Здійснивши такий самовідданий акт, він автоматично позбавить себе будь-якої відповідальності за здійснені раніше, не по своїй волі, помилки і стане справжнім героєм.
Суди не зможуть зпродукувати незаконні вироки всім названим президентом особам, бо законні вироки будуть вже всім відомими.
Отже, виступивши, таким чином, свідком у оновленому суді, президент позбавить Україну від всіх злодіїв, з якими йому доводилось працювати особисто.
Після цього, президент видаєте указ, що встановлює нові правила боротьби з корупцією, на більш низькому рівні: кожен держслужбовець, що звернув увагу органів на зловживання з боку свого начальнику, і зміг це аргументовано довести, з включенням перечислення власних гріхів, і поверненням державі дев'яноста відсотків нечесно нажитого, підлягає амністії, а окрім цього отримує посаду своєї жертви і десять відсотків від відібраного у злодія, майна.
Такі ж правила повинні працювати і в судах.
Для забезпечення безпеки всіх бажаючих розкаятись, має бути створено Бюро Сміливих Доносів, що охоронятиме важливих свідків від розправи.
При бажанні встановити справедливість, свідок відправляє свого листа до спеціалізованого Розподільного Бюро, що, в той же день, відсилає копію доносу у найвіддаленіший, від географічного місця знаходження жертви донощика, суд.
При цьому імена обвинуваченого і обвинувача заміняються на порядкові номери справи, з відповідними індексами.
Наприклад: "13234/1 разом з 13234/2 взяли зі складу 500 кіло картоплі і продали його 13234/3, після чого поділили гроші".
На прийняття рішення, вільному від іншої роботи суду, відводиться одна година.
Копія готового рішення відсилається на відкритий інформаційний сервер, і до Розподільного Бюро.
Розподільне Бюро замінює індекси в справі на імена і відправляє справу до Бюро Виконання Вироків. Яке, в свою чергу, викликає обвинувача з охороною з БСД і обвинуваченого, дає останньому ознайомитись зі справою, і вислуховує контраргументи.
Обвинувачений може відразу погодитися з вироком. Тоді він відшкодовує державі 80% завданих збитків, звільняється з займаної посади і йде собі.
Крім того, він може подати апеляцію, з вимогою провести відкриті судові слухання. У випадку виграшу, він звільняється від звинувачень, а звільнення і відшкодування, має здійснювати лише колишній обвинувач.
Якщо ж обвинувачений програє такий суд, то він має відшкодувати вже 200% завданих збитків.
Також, якщо обвинувач, у своєму доносі, забажав приховати від держави частину вкраденого, і обвинувачуваний про це знає, тоді він може повідомити про це органам. В такому разі, сума його відшкодувань зменшується на приховане обвинувачем значення, а останній, також звільняється.
Отже, запустивши всередину чиновницького апарату, традиційний український взаємоконтроль ми створимо унікальний механізм автоматичного відсіювання корупціонерів.
На завершення, хотілося б зазначити, що запропонована система має багато побічних позитивних якостей.
Окрім безперервного процесу фагоцитозу корупціонерів і поповнення держбюджету, вона ще й дає велику кількість робочих місць – випускникам інституту фізкультури у Бюро Сміливих Доносів, та всім підряд, у Бюро Виконання Вироків і Розподільному Бюро.
Хотілося б також зазначити, що у випадку, коли Віктор Андрійович не забажає щиросердо признатися, це за нього зможе зробити і Юлія Володимирівна.
А от Віктору Федоровичу, робити подібні зізнання, не рекомендується ні в якому разі.
Аналізи здійснено Конгресом Сільських Футурологів
Дивіться також, по темі футуризм:
Україна під газами
Зачем менять Конституцию
Отрежет ли Юля палец Вите?
Идея для Луценко и Тимошенко
Противный новый мир, или заграница нам не поможет
