Це цілком зрозуміло з того простого міркування, що для чергового відновлення повного московського контролю над українським народом, ну ніяк не можна обійтися без початкового усунення, тим чи іншим способом, такого роду українських діячів від можливості впливати на перебіг політичних подій.
Звичайно що слова "усунення українських діячів від можливості впливати на перебіг політичних подій", з точки зору московських убивць, це само собою перш за все фізичні убивства. Які ми і маємо нагоду регулярно констатувати. Як і що усі вони, без жодного винятку – з огляду на потужні московські "важелі впливу" в Україні, звичайно що абсолютно безкарні та абсолютно не розслідувані.
Однак слухаючи чергові порції хамських виливів з боку як особисто Юлії Тимошенко, так і її численних зомбі типу колишнього супержурналіста Андрія Шевченка, в бік "Нашої України" і Віктора Ющенка – виливів настільки звичних [стаття написана 22 жовтня 2006], що вони вже давно нікого не дивують – отже слухаючи чергові порції цих хамських виливів, стає очевидно, що усунення з політичної сцени справді українських діячів, і справді українських політичних сил, це, до пори звісно, далеко не тільки фізичне убивство.
І зрозуміти причини цього не так уже й важко: одиничними таємно організованими убивствами окремих українських діячів московські убивці можуть вирішити тільки деякі тактичні задачі. Для чогось же більш суттєвого, аніж вибіркові убивства тих чи інших особливо активних українських політиків та журналістів, ну ніяк не обійтися без повернення назад раніше втраченого повного московського контролю над українським народом.
А значне число рішуче, кардинально і радикально налаштованих молодих – і не дуже молодих українців, це вже не предмет тактики, а стратегічна проблема, яку – якщо звісно без повернення назад повного контролю над українським народом, коли можна буде без проблем знов убивати масово – простими вибірковими убивствами вже не вирішиш.
Таким чином стає очевидно, що коли йдеться про дійсно грунтовно продуману стратегію дуже досвідчених убивць, які перш, ніж убивати, завжди в деталях турбуються про те, щоби учинення ними даного убивства було повністю безкарним – а стосовно величезної досвідченості оргутворення московських убивць ну хто може сумніватися – то як можна сумніватися також в тому, що це навряд чи можливо навіть і думати, щоби могло обійтися без глибоко ешелонованої спроби заволодіти контролем над даними численними рішуче, кардинально і радикально налаштованими українцями.
Під глибокою ешелонованістю я маю на увазі надання цілого спектру пасток типу Корчинського чи Тягнибока, для нейтралізації таких людей.
При першій же спробі розглянути реальні дії шановної Юлії Тимошенко, з точки зору їхнього впливу на безпеку українського народу, не дуже важко бачити, що те, чим _реально_ (і дуже послідовно, наприклад її величезні стабільні зусилля у напрямку дестабілізації України) займається шановна Юлія Тимошенко – тобто її діла – ну зовсім не схоже що хоч трішки сприяють підвищенню рівня безпеки українського народу.
А коли згадати, що політика, це мистецтво можливого, і подивитися після цього на контингентоелекторат БЮТ, туго зазомбований перш за все регулярним й послідовним застосуванням методу: "дуже гарні, хоч і принципово нездійсненні гасла – перші вороги реальних, максимально ефективних зважених корисних українському народу (в дійсних умовах) дій", тобто головним чином нетерплячих молодих і радикальних людей, то стає очевидним те, що більш дієвого способу протипоставити дійсній роботі, що справді ведеться в інтересах українського народу, нетерплячу молоду (і не дуже молоду) енергію тих, хто надто хоче моментальних кардинальних і радикальних результатів, просто не існує.
При цьому слід зауважити, що даний спосіб доведення до абсурду радикальних настроїв, тобто методологія спрямування їх носіїв на виконання прямо протилежних задач стосовно того, що ці люди в дійсності дуже хочуть, зовсім не новий – адже це не що інше, як старий, давно добре перевірений, типовий головний метод роботи провокаторів.
Термін же "зомбі" тут використовується не випадково. Адже нещодавні захоплено-пафосні вислови від Юлії Тимошенко в ефірі "1+1" про якісь "геніальні" угоди провідника закулісних московських технологій осені 2004 року, тодішнього московського посіпаки номер один на українській землі Медведчука, рівень "геніальності" якого завжди досить таки очевидно вимірювався виключно можливостями його московських хазяїв – свідчать як про те, яким чином московські хазяї збираються знов витягнути із задзеркалля на поверхню українського політичного життя даного свого цінного відвертого посіпаку Віктора Медведчука, а саме руками своїх трохи глибше законспірованих посіпак на зразок Юлії Тимошенко, – так і про те, як _справді_ ставиться Юлія Тимошенко до свого електорату, а перш за все до своїх ніби як соратників помаранчевої революції – як до дійсно тупої повністю зазомбованої біомаси, яка постійно готова витріщивши очі мовчки заковтувати і заковтувати геть усе без жодного розбору – геть усе, що їхня пасія Юлія Тимошенко пхає і пхає без упину їм у рот. Зупинки, при цьому зауважимо, в даному неперервному процесі нагнітання активізації зомбі ясно що дуже і дуже шкідливі – як привід (можливість) оговтатись, огледітись, з очевидним ризиком втрати даного зомбіка.
(Вперше опубліковано 22 жовтня 2006 р. у форумі ukr.politics. З невеличкими змінами та доповненнями)
Олександр Франчук
http://www.geocities.com/olexandr
