Каким ты был, таким ты и остался...
Но уже 3 апреля надежды на признание президентом равенства всех граждан перед законом были разрушены уникальным по своей сути документом: "УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ N297/2008. Про скасування Указу Президента України від 25 березня 2004 року N368. У зв'язку з порушенням процедури вступу на посаду судді Конституційного Суду України постановляю: Скасувати Указ Президента України від 25 березня 2004 року N368 "Про призначення С. Станік суддею Конституційного Суду України".Президент України Віктор ЮЩЕНКО. 3 квітня 2008 року".
В тот же день на сайте президента появились по этому поводу комментарии руководителя Службы по представительству в судах Украины интересов Президента Украины и созданных им консультативных, совещательных и других вспомогательных органов и служб Руслана Кирилюка. Как оказалось, "підставою для скасування указом Президента України Віктора Ющенка указу від 25 березня 2004 року, яким Сюзанну Станік було призначено суддею Конституційного Суду, стало порушення процедури складання присяги судді КС. Частиною 3 статті 17 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що суддя Конституційного Суду України складає присягу на засіданні Верховної Ради України, яке проводиться за участю Президента України, Прем'єр-міністра, Голови Верховного Суду, не пізніш як через місяць після призначення суддею Конституційного Суду України.
Із цього слідує, що обов'язковою умовою складання суддею Конституційного Суду України присяги судді є участь на пленарному засіданні Верховної Ради України Президента України. Водночас відповідно до протоколу N72 пленарного засідання Верховної Ради України від 22 квітня 2004 року та стенограми цього засідання Президент України не брав у ньому участі. Відсутність Президента України вказує на порушення процедури складання С. Станік присяги судді Конституційного Суду України. "Таким чином, С. Станік не склала присягу судді Конституційного Суду України, а відтак не вступила на посаду судді Конституційного Суду України у строки та порядку, визначеному законодавством", – сказав Руслан Кирилюк".
В принципе в словах логика Кирилюка могла бы быть, если бы указ президента о назначении Сюзанны Станик хронологично следовал за процедурой принятия ею присяги в сессионном зале ВР, на котором действительно не присутствовал президент Леонид Кучма. Но поскольку указом главы державы реализовывалось его право на назначение части Конституционного Суда с последующим принятием присяги кандидатом, то и речи не может быть о его незаконности. Более логично нынешнему президенту было бы обжаловать процедуру принесения присяги. Возможен был и вариант с обращением президента непосредственно в Конституционный Суд с аналогичными претензиями.
Последним указом об отмене предыдущего президент фактически создал такие условия, в соответствии с которыми Сюзанну Станик можно считать уволенной со своего поста. Но как тогда быть с 51 нормативно-правовым актом Конституционного Суда, которые приняты с участием, как оказалось, нелегитимного судьи? Их нужно отменять или пересматривать? И что делать с положениями закона "Про Конституційний Суд України", четко выписывающими процедуру увольнения: "Повноваження судді Конституційного Суду України припиняються у разі:1) закінчення строку призначення; 2) досягнення суддею шістдесятип'ятирічного віку; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 4) порушення суддею вимог, передбачених частиною другою статті 16 цього Закону; 5) порушення суддею присяги; 6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 7) припинення його громадянства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням"?
Как видим, президентом Ющенко и приводимыми им доводами, образно говоря, здесь и не пахнет. Это подтверждает и ч. 2 этой же статьи: "Рішення про припинення повноважень судді Конституційного Суду України у випадках, передбачених пунктами 1-3, 6-9, приймається на засіданні Конституційного Суду України, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, – Верховною Радою України". Также в этом законе вообще не выписана процедура увольнения главой державы судей Конституционного Суда, а только назначение третьей части по его инициативе. Хотя в Конституции и указано, что президент: "22) призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України", тем не менее поскольку Основным Законом не выписана процедура такого увольнения, то все же надлежит руководствоваться законом "Про Конституційний Суд України", а не собственными юридическими изысками. Исходя из сказанного, президент имеет полное право инициировать увольнение судей, назначенных по его квоте, но не самостоятельно принимать окончательное решение.
Не рой яму другому...
Как правило, неуемное стремление быть правым всегда и во всем обязательно приводит человека к ситуации, когда не знаешь, плакать или смеяться. Нечто похожее произошло и в нашем случае с изысканным Секретариатом Президента поводом об отмене указа о назначении Сюзанны Станик в далеком 2004 г. А как сам Виктор Андреевич принимал президентскую присягу уже на своей инаугурации?
Даже не будем делать акцент на проблеме третьего тура, который до сих пор не получил полноценной адаптации ни в правовом поле страны, ни в сознании как минимум половины избирателей. Остановимся на самой процедуре. По Конституции, кандидат в президенты, получивший наибольшее количество голосов на выборах, вступает в должность лишь после четко выписанной процедуры принятия присяги и ряда сопутствующих процедур, осуществленных на торжественном заседании ВР.
В порядке подготовки к процедуре приведения президента к присяге ВР 14 декабря 2004 г. приняла постановление: "Про порядок проведення урочистого засідання Верховної Ради України, присвяченого складенню присяги новообраним Президентом України", в соответствии с которым должно было пройти мероприятие. Сравнивая текст этого документа со стенограммой самого заседания, можно увидеть, что порядок процедуры был нарушен. Оставим в стороне такое, быть может, незначительное действие, как перемещение спикером парламента выступления Николая Азарова о сложении полномочий действующего Кабмина с одной временной позиции на другую, хотя это было сделано в нарушение норм принятого постановления ВР.
Остановимся на двух моментах, которые заставляют усомниться в легитимности принятия присяги Виктором Ющенко. Пунктом 11 рассматриваемого нами постановления ВР было предусмотрено: "Президент України з трибуни Верховної Ради України проголошує звернення до Українського народу (інавгураційну промову) ". То есть ему было предписано произнести свою речь, обращаясь непосредственно к народу Украины. Тем не менее стенограмма не зафиксировала такой адресации своих посылов со стороны Виктора Андреевича, который в начале речи произнес (дословно): "Пресвяті отці, шановний Голово Верховної Ради, шановні народні депутати, високоповажні гості і дорогі друзі". Далее также не было замечено прямого обращения новоизбранного президента до "Українського народу". Виктор Ющенко обращался к кому угодно, но только не к тем людям, чьи интересы еще несколько минут назад он поклялся отстаивать, принося присягу. Но и это полбеды.
Статья 104 Конституции Украины гласит: "Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України". Сделаем акцент на словах "на урочистому засіданні Верховної Ради України" и рассмотрим вопрос о том, чем отличается это торжественное мероприятие от иных заседаний парламента в сессионном зале? Обратимся к решению КС N17-рп/2002 от 17 октября 2002 г., которое ставит "урочисте засідання" в один равноправный и равнообязующий ряд с иными заседаниями ВР: "3. Положення статей 82, 84, 104 Конституції України стосовно юридичного змісту понять "сесія" та "засідання" Верховної Ради України і необхідної кількості присутніх на засіданні народних депутатів України треба розуміти так, що Верховна Рада України працює протягом певних періодів – сесій, на які вона збирається у конституційно визначені строки, як правило, двічі на рік".
По действовавшему на тот момент старому регламенту ВР, председательствующий перед началом любого заседания был обязан осуществить следующие действия: "2. На початку кожного засідання Верховної Ради головуючий на засіданні проводить за допомогою електронних засобів поіменну реєстрацію народних депутатів України, присутніх на засіданні, повідомляє Верховну Раду про кількість депутатів, про яких відомо, що вони відсутні з поважних причин, робить повідомлення..."
Но в нашем случае голова ВР Владимир Литвин, поименно перечислив огромное количество гостей, по отношению к своим коллегам в парламенте лишь произнес: "На урочистому засіданні Верховної Ради присутні: народні депутати України"... В самой стенограмме нет ни слова о проведении поименной регистрации нардепов в сессионном зале ВР. То есть официального и задокументированного подтверждения их присутствия в зале у нас нет! И это на фоне того, что, не проведя необходимой процедуры регистрации, Владимир Владимирович практически самовольно открыл "урочисте засідання".
Владимир Литвин открыл и провел инаугурационное заседание парламента с нарушением норм регламента и постановлений ВР, принятых на основании Конституции и других законов Украины. Исходя из вышесказанного, мы вполне можем перефразировать слова Руслана Кирилюка, приведенные в начале статьи: "У зв'язку з відсутністю протоколу урочистого засідання, проведеного 23 січня 2005 року, і виходячи із стенограми цього засідання, народні депутати і народ України не брали в ньому участі. Відсутність народних депутатів в сесійному залі і відсутність в інавгуараційній промові прямого звернення до народу України указує на порушення процедури принесення Віктором Ющенком присяги Президента України. Таким чином, Віктор Ющенко не вступив на посаду Президента України в терміни і в порядку, визначених законодавством".
Михаил ШИШЛЯННИКОВ
