Александр Олейников: "Русский язык на Украине успешно маргинализируется"

Малоросс:
..."Не тебе гнать меня с родных мест..."...А вдруг?!ТЫ НЕ ЗАДУМЫВАЛСЯ?!?Советую...

Кто проходимец? Тот, что мимо проходил?

Несмотря на напряженный контекст дискуссии, хочу все-таки поздравить сограждан со вторым местом Ани Лорак на Евровидении!
И россиян позлравляю с первым местом!

За статтю (+).
Ця стаття відповідь тим, хто вважає, що українізація не просувається на схід. Бачте просувається.
Також ця стаття відповідь на питання "навіщо запроваджувати єдину державну мову на теренах України". "С языком меняется и менталитет, меняется восприятие истории." А це головне. Потрібно змінити менталітет з "радяньскої людини" на "українця". Якби цей менталітет можна було змінити без "насильницької" українізації, можливо її б проводжувати більш поступово та м'якше, як цього волають росіяни з паспортом українця. А зважаючи на тези статті за 3 роки потрбно зробитти так, що не послідувало відкату при зміні влади на русофілську.

Погиб Кушнарев, невольник чести:)))

Твоя Малокацапь никогда не возродится

О, ура, знову недомалороросс прислав нам статтю. Дуже гарна стаття. Сльози по язьічнікам рікою течуть. Особливо мені сподобалось місце, де говориться про сприйняття історії і зміну менталітету. Сто відсотково – в точку. Поки ти розмовляєшь мовою московської орди – ти не руська людина, а просто недомалоросс. І історія у тебе суцільні крадіжки із неув'язками. А перейшов на рідну мову і дивись уже ти бачиш не великоросса, а карла, горбатого, та потворного. От це одна із причин, щоб москві боротись із українством.
І ще. А думають язичники, про людей котрі приїздять із сел, а там спілкуються на українській, що вони їх ламають навчанням на язиці? Чи це дозволяється москвою, а все інше байдуже?

Недомалоросс – так тримать!

Анекдот от Т.Коробовой. На проспекте им. Кушнарева, открыли памятник изюмскому волку.

Если ты собрался гнать меня с моих родых мест, значит ты – оккупант. А к захватчикам у нас одно отношение – "Кто к нам с мечем придет, тот от меча и погибнет!"

Тот, кто поклавши левую руку на Евангелие, приносил "клятву" президента.

"Поклавши"? Это по-каковски? Не иначе как на маргинализированном русском? N

Werwоlf:
Чудовий аналіз статті!
Я теж поставив +

Навіть не треба щось самому писать. Тут же на сайті "Лужков в Криму, росіяни та казахська мова." читаєм:
Это, наверное, время такое. Очередное, смутное. Когда телеэкраны соседней с нами страны перестают показывать одухотворенные лица поэтов и художников, высвечивая вместо них физиономии российских политиков, напрасно пытающихся построить по стойке "смирно" окружающие их народы. А еще показывает нам часто российский телеэкран "Тополя" и "Миги", как бы давая понять окружающим:
- Ребята, подождите, дайте нам еще чуть-чуть собраться с силами, стать вашими старшими братьями, вот тогда-то мы с вами и задружим... ох, задружим.

І далі:
Правда, эффект от такой направленной пропаганды почему-то достигается совершенно противоположный. Вчерашняя Россия Пушкина, Чехова, Гоголя и Булгакова начинает обретать больше врагов, чем друзей. Мы ее теряем под гром аплодисментов другой, "Единой России", любящей устраивать пышные собрания совершенно в духе некоего бесноватого ефрейтора. И именно об этом разговор в статье Камшат Тасбулатовой "Печаль Украины – Лужков, печаль Казахстана – Жириновский", опубликованной в номере 87 (1024) газеты "Айкын-апта" от 15 мая 2008 года.
Отак шанують московського карла на просторах СНД.