Українська мова набирає сили

Тому й біснуються сусіди та 5-та колона. Потрібні рішучі заходи, щоб не дати їм перервати позитивні процесси. Не дамо їм повторити "розстріляний ренесанс"!

Цього тижня у Національному виставковому центрі у Києві відбулась сільського-господарча виставка, яку я відвідав. Дуже приємно вразило, що між собою люди на стендах українських агрофірм говорили непоганою, майже літературною мовою. Агрофірм не лише з Центру та Заходу України, але й зі Сходу та Півдня.

На жаль, за звичкою, ті люди миттєво переходили на російськоподібне "нарєчіє", коли до них звертались відвідувачі. Навіть якщо відвідувач звертався українською. Скоріш за все, це відбувалось за звичкою вживати російську у офіційному та діловому середовищі.

На цій виставці я ще більше переконався у своїх висновках: дуже передчасно прихильники російської мови проголошують Схід та Південь російськомовними. Можна погодитись лише про російськомовність обласних центрів та деяких великий міст областей. Але мова у районах, не лише у селах, але й у містечках залишається українською. Більш того, через україномовність освіти ця мова поступово виправляється, полишає суржик та наближається до літературної мови.

Подібне відбувається і у Києві. За останні роки сфери вжитку української мови значно розширились. В цьому можна пересвідчитись скрізь. У моєму банку майже всі працівники відділу роздрібних операцій розмовляють українською (крім керівника). А це один з дуже великих банків. Українською розмовляє персонал кав'ярень та фаст-фудів, торгових мереж та супермаркетів. На жаль, більшість з них все одно переходять на російську, коли до них звертаються покупці. Навіть якщо звертаються українською чи суржиком.

На жаль, цим людям не вистачає мовного патріотизму, щоб обстоювати свою мову також за межами свого кола. Тут є великі резерви, що поки що націонал-демократичні сили не використовують. Поки що лише екстремістські, ксенофобські групи вербують собі прихильників саме на Сході. На сайті одної з таких організації її засновники хизуються, що більше половини її членів є жителями Харкова та дуже швидко зростає чисельність прибічників та сим патиків на Донбасі. Це не дивує, бо знаходячись під постійним асиміляційним тиском від обласного центру люди починають займати екстремальну позицію. Вільна, демократична Україна втрачає Схід не лише перед лицем відновленого російського наступу, але й через активність радикальних, нацистських угруповань.

На мою думку, якби ми мали дійсно українську владу, їй слід було б впровадити наступні заходи:

1. Продовжувати українізацію системи освіти, радіомовлення, телебачення.

2. Скласти дійсну мовну мапу України з точністю до кожного окремого села. Провести справжні ізоглоси (межеві лінії), які б показали дійсне мовне становище: тобто визначили б райони з українською мовою, російською мовою та перехідними та асимілятивними говорами (суржик).

3. Провести адміністративну реформу з обов'язковим урахуванням мовної мапи.

4. Ліквідувати обласні ради. Область має бути суто складовою державної влади. Місцеве саморврядовання – це міський та сільський рівень. Треба позбавити обласний центр можливості впливати на мовне становище поза його межами. Російська мова не розповсюджена в Україні суцільним масивом, але через адміністративний ресурс російськомовні населені пункти поводяться так, нібито то не вони, а україномовні населені пункти є мовними гето. Треба зафіксувати справжню ситуацію.

5. Київ має бути українізований як місто-символ української мрії про єдину, соборну, незалежну Україну.

6. Треба надати людям можливість факультативно навчатись російському правопису та основам російської мовної культури у школах на дійсно російськомовних територіях та у Києві, як центрі міжнародних зв'язків. Треба забов'язати місцеві органи представницької, виконавчої та судової влади мати штат перекладачів. Але треба назавжди припинити розмови про державний статус російської мови. Лише статус допоміжної мови на дійсно російськомовних територіях.