"Российская империя – официальное наименование российского феодально-абсолютистского государства, установленное после победы России в Северной войне 1700-21 в связи с принятием Петром I в 1721 титула императора и существовавшее до Февральской буржуазно-демократической революции 1917 (до отречения Николая II от престола 2 (15) марта 1917) ".
У статті В.Ростова "Нерусский русский язык" читаємо:
"Начиная разговор о русском (российском) языке, следует прежде всего вспомнить, что Россия – это неславянская страна. К территориям, населенным древними околославянскими народностями, можно отнести лишь Смоленск, Курск, Брянск – территории древних кривичей. Остальные земли – финские, где никаких славян никогда не жило: чудь, мурома, мордва, пермь, вятичи и прочие. Сами главные топонимы исторической Московии – все финские: Москва, Муром, Рязань (Эрзя), Вологда, Кострома, Суздаль, Тула и т.д. 90-95% населения края было неславянскими туземцами".
У матеріалах Міжнародної науково-практичної конференції "Україна і Полтава у Північній війні 1700 – 1721 рр. Усвідомлення історичного вибору", яка проходила у червні 2007 року в м. Полтава, читаємо:
"...у загальноєвропейську Північну війну початку XVIII ст. окрім України були втягнуті народи Росії, Швеції, Данії, Норвегії, Фінляндії, Німеччини, Польщі, Туреччини, Литви, Латвії, Естонії, Білорусії та інших країн...".
У книзі А.Гриви "Козацтво від витоків до сьогодення (історичні періоди) " читаємо:
"У 1682 році в Московському царстві до влади прийшов десятилітній цар – Петро I., а в Україні у 1687 році Гетьманом було обрано Івана Мазепу.
Петро I почав виношувати плани знищення Запорозької Січі, повної ліквідації автономії Гетьманщини, "а якщо б люди противились, то перегнати їх за Волгу, а Україну своїми людьми осадити". Він показав, що не збирається рахуватися ні з козацькими правами, ні з козацькими традиціями та звичаями, ні з угодами своїх предків, які були раніше укладені між козаками і московськими царями.
Щоб ослабити Русь-Україну, козаків вигубляли безкінечними, часто бездарними й безглуздими походами, а селянські господарства руйнували розбоєм і поборами.
Козаки постійно використовувалися у численних війнах, які вела Московія, на будівництвах фортець і каналів, що супроводжувалося величезними людськими втратами. У Північній війні московити зазнавали поразок одна за одною. У той самий час "...Апостол Данило, полковник Миргородський, розбив шведського генерала Шліппенбаха, ... в 1702 році удачно бився під Биховим Стародубський полковник Миклашевський..., потім запорожці взяли Нарву, а Чернігівський полковник Юхим Лизогуб захопив Орішок". Але ця війна завдавала значних ударів козацько-старшинському корпусу, що особливо було відчутним під час битви 1706 року під Несвіяжем. У цій битві була майже повністю знищена бойова старшина двох полків: Стародубського й Переяславського. Загинули полковники Михайло Миклашевський та Іван Мирович, зять Миклашевського Андрій Гамалія, сотник Тарас Григорович (Гаврилович); із стародубців потрапили до полону старшини Ромодановський, Чорнолузький, Турчевський, Тимошенко та інші.
А в цей час в Україні, кров'ю синів якої розширювалися межі Московської імперії, "Москва насильничала, мов п'яна". "Історичні документи тих часів – то якась безконечна хартія всякого свавілля, жорстокості і попрання всіх Божих і людських прав. Тих випадків сотні, тисячі – і то тільки занотованих в актах. А скільки того пропало, перетерпілося і зосталося навіки невідомим?". На Чернігівщині московити "хати відчиняли, шуби і одежу забирали, гусей, курей різали... Ганялися за людьми й кололи їх шаблями". І все це діялось у "мирний" час! "Жаль нам вас, як людей військових, пропадете ви скоро, коли будете держатись того народу московського", – говорив ханський візир козацькому послові.
Таке тяжке становище козацтва змусило гетьмана України Івана Мазепу підписати угоду зі шведським королем Карлом XII про спільні бойові дії проти Московської імперії. Але це не врятувало Україну. Петро I оголошує І.Мазепу зрадником і розпочинає наступ на Україну. 2 листопада 1708 року його війська руйнують м. Батурин, а 6 листопада у Глухові виголошується анафема Івану Мазепі.
Для недопущення участі у цій війні запорожців Петро I направив на Запорозьку Січ своїх послів з великою сумою грошей, але запорожці, добре усвідомлюючи всю критичність ситуації, все ж таки відкидають пропозицію московського царя і виступають на підтримку Мазепи у його національно-визвольних стремліннях. Кошовий отаман Запорозької Січі Кость Гордієнко, обраний на цю посаду в січні 1709 року, закликав козаків до боротьби проти московського царизму.
Розлючений цар, користуючись нагодою коли запорозьке козацьке військо на чолі з Гордієнком вийшло з Січі для об'єднання з козацькими полками І.Мазепи, видає наказ на її знищення.
На Січі залишалося тоді лише 300 козаків-охоронців. Царське військо на чолі з полковником Яковлєвим 18 травня 1709 року захопило і знищило Чортомлицьку Січ. Після захоплення Січі московіти "...товариству нашому голови обдирали, шиї на плечах рубали, вішали й інші тиранські смерті завдавали, яких і в поганстві за стародавніх мучителів не водилося, – не тільки тих, хто з товариства, а й з домовин мертвих ченців відкопували, голови їм відтинали, шкіру здирали й вішали", – писав самовидець, кошовий Стефаненко.
Московити розпочали страшний терор по всій Україні. "Україна залита кров'ю, зруйнована грабунками й виявляє скрізь страшну картину варварства переможців", – доповідав у 1709 році в Париж французький посол.
Іван Мазепа до самої своєї смерті у 1709 році носив титул "Гетьман Русі". Так його називали закордонні правителі, так було записано на чаші з чистого золота, яку Мазепа дарував у храм Гробу Господнього в Єрусалимі. На чаші, яка і досі зберігається у храмі, є напис: "Дар Його Високості Івана Мазепи, гетьмана Русі".
Так само називали козацьких ватажків і більше 100 років до цього. Так, у 1576 році польський король Стефан Баторій видав грамоту Запорозьким козакам на ім'я гетьмана військ руських (козацьких) Якова Богданки (князя Якова Богдана Ружинського), яка підтверджувала всі їхні права на володіння зайнятим краєм. Тобто українська земля до закінчення козацько-московської війни 1707-1711 рр. мала назву "Русь".
Петро I, закінчивши розгром козацьких військ в Україні і підкоривши їхні землі Московському царству, у 1721 році оголошує про створення імперії під назвою "Росія", тим самим майже переймаючи назву нашої землі та привласнюючи собі нашу історію".
Читаючи ці рядки, виникає думка про те, що Полтавська битва мала величезне значення не стільки для Русі-України гетьмана І.Мазепи, але стала вирішальною в обороні всієї Європи від страшної московської орди.
Європейські держави, програвши Московському царству Україну, убезпечили себе від подальшого походу московитів на Захід.
Історія як найкращий вчитель чітко вказує сучасним українцям на те, що ніяке добро, зроблене українцями для москалів, ніколи не поверталося для нас добром.
Захопивши Русь і привласнивши собі її історію, всі наші багатства, сучасна Москва с "ожесточением и с пеной у рта запрещает нам быть русскими, украинцами, иноверцами, инакомыслящими, яко посягнувшими на ее право на нашу свободу".
Нам нікуди подітися від нашої долі, нас не спасе чергова еміграція за межі України, нам не можна пасувати перед погрозами Москви, ми маємо віддати шану нашим попередникам, які загинули у боротьбі за волю України, і боротися, боротися за українські цінності, за право бути українцями і господарями на своїй землі.
Слава Україні!
Слава героям!
